Визначаючи тему певного літературного твору, ми часто кажемо щось на зразок “це повість про війну”, “цей роман присвячений соціальним проблемам села”, “ця поема про кохання” тощо. Насправді ж кожен справжній твір художньої літератури не про війну, суспільство чи побут: він про життя. Так, як і в нашому жиїті один його аспект невід’ємний від іншого, так і в літературі – в житті персонажів все поєднано, взаємопов’язано та взаємозумовлено.
Романтична, а точніше – героїко-романтична повість Михайла Коцюбинського
Саме кохання головних героїв, які готові життя віддати за щастя одне одного видається мені головною рушійною силою в їхньому житті. Письменник зображує кохання не в лїрично-сентиментальному ключі. Кохання у повісті – не емоційні листи, зітхання, ревнощі і переживання панночок-міщанок, а сила духу, можна навіть сказати, кохання
Дорогу ціну заплатили Остап із Соломією за свою волю, але її так чи інакше було здобуто. Чи пішла б Соломія із Остапом, якби не кохання? Чи врятувався б Остап після поранення, якби не турбота і боротьба Соломії, якби її не було поруч?
Чи боролися’б вони до останнього, чи готові були б заплатити цю найвищу ціну – ціну життя, – якби ними не рухали думки про щастя близької людини?
Із цієї точки зору повість “Дорогою ціною” – цс, безумовно, повість про кохання, адже саме кохання рухає персонажами. Але не тільки про кохання, а й про любов у найширшому розумінні цього слова. Про любов дружню, про любов до ближнього.
Образ Івана Котигорошка найкраще ілюструє цю людську, християнську любов, через яку людина має за щастя допомогти іншій людині, керуючись якою людина чинить добро безкорисливо, сміливо, пристрасно.
Найбільша ж любов героїв повісті – любов до волі. Говорячи про волю з позиції сьогодення, ми навряд чи можемо вповні зрозуміти, що відчували селяни XІX століття… Але ж прагнення волі і неможливість існування без неї – категорія, як на мене, універсальна. І природно, що сучасного читача огортає обурення від однієї лише думки про ті умови, у яких доводилось жити селянам півтора сторіччя тому, за часів кріпаччини. Зрештою, не ненависть до неволі рухає персонажами, а любов до волі.
На мою думку, це дуже суттєво. Ніколи і нічого не можна досягти, якщо тобою керує ненависть (навіть ненависть до чогось негативного), заздрощі, злість… Повість “Дорогою ціною” – не про ненависть до неволі, а про любов до волі, не про ненависть до несправедливості, а про любов до людської гідності, благородства, честі.
Саме цього варто вчитися читачеві.
Повість Михайла Коцюбинського аж ніяк не розважальний твір. Хоча пригодницькі повісті зазвичай мають саме розважальний характер. Це повість про любов до людини, про любов до волі, до своєї землі, про любов до справедливості. І ще – повість про неймовірне кохання. Сказати б, про небесне, вище кохання, але ж ні: почуття Остапа і Соломії – це суто людське почуття, абсолютно людське – живе, гаряче, такс, шо облагороджує людину, робить її кращою. Твір, у якому зображено страшну соціальну несправедливість, поразки, смерть, все ж виявляється твором про кохання.
Мабуть, так само, як наше життя, яке містить і зло, і несправедливість, і жорстокість, і смерть, виявляється так чи інакше своєрідною “повістю про кохання” – про любов, яка рухає світом і яка врятує його.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)