Охороняти Лісу, гаю, сади – зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євгеній Гуцало. Багато добутків він присвятив природі. Його оповідання “Лось” наштовхує на роздуми про добро й зло. У лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди.
Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажорливости, жорстокості Шпичака відчутно в його портретній характеристиці: “кругленьке, як корж, особа”, у поводженні. Коли трапилося нещастя – діти рятували
Потім діти переживали, боялися пропустити мить, “коли лось ворухнеться”, а “Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком тикнув його між рогами”. Рятуючи лося, хлопчики керувалися шляхетними почуттями, бажанням допомогти нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки кнаживе.
Сміливі хлопці здійснили теперішній героїчний учинок. Вони, хоча й малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати “невірний лід”, не злякалися погроз дядька, а “подалися в заповідник, щоб заявити охороні”.
А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: “Глава лежала так, начебто він прислухався до землі, або далеко ще весна, або незабаром прийде, а рога росли при самому снігу, начебто дивовижний кустик, що все-таки сподівався зазеленіти, укрившись листям”.
Отже, збереження фауни й флори рідного краю залежить від людини, його совісті. Відношення людини до природи – це міряло людської моралі. Теперішня любов до рідної землі повинна бути не тільки споглядальної, а й активної, діючої, спрямованої на захист і збільшення багатства рідного краю
(1 votes, average: 5.00 out of 5)