У житті завжди варіантів більше одного, а вже точок зору стільки, скільки людей на планеті. І кожен упевнений, що тільки його правильна. Це відноситься і до відповіді на питання: “Для чого людині сімя?”.
Над питанням створення сім’ї коли-небудь починають замислюватися всі. Але що з цього виходить? Спробую трохи узагальнити.
Перша думка, яка закрадається в таких випадках: а навіщо воно взагалі треба? Далі йдуть роздуми про виникнення сімейного ладу, аналіз спільного життя батьків і розбір польотів або, швидше, падінь в пучину “вічних”
Сім’я є свого роду є притулком, що дозволяє пережити всі труднощі і негаразди. Це той тил, за який зазвичай не турбуєшся. І якщо мій дім – моя фортеця, то сім’я – це її хранителі. Людині необхідно відчувати себе
А ще хочеться ласки і у відповідь – турботи. Тому дуже часто сім’я створюється, щоб поряд з тобою був однодумець, який завжди буде на твоєму боці, який готовий вислуховувати будь-які твої занудства, людина, якій просто-напросто буде добре тоді, коли і тобі добре, і на підтримку якого можна розраховувати у важкі хвилини. Ти засинаєш і прокидаєшся з близькою і рідною людиною, знаєш, що можеш бути слабким, хочеться швидше потрапляти додому і бачити очі, які люблять і з нетерпінням чекають.
Те, що дає людині сім’я, замінити дуже важко або майже неможливо. Якщо з’являються сумніви з цього приводу, то задайте собі таке питання: чи потрібна вам та сім’я, в якій ви виросли? Адже для дитини сім’я – це цілий світ, який завжди захистить і підготує до життя.
Сім’я – це батьки, які можуть навчити своїх дітей літати і при цьому дають їм коріння.
Може бути, це спірно, але сім’я, справжня сім’я, в нашому світі поняття трохи ілюзорне… Сім’я – це постійна робота (своєрідне зусилля), особливо в тій її частині коли доводиться обходити гострі кути і не створювати нові, а хто ж хоче працювати не перестаючи, без вихідних і відпусток. І тоді здається, що дійсно простіше не створювати нові проблеми і турботи, що недоліки нового життя переважують його гідності, і немає сенсу, взагалі, вставати з дивана, щоб щось змінити. Супутник життя починає здаватися ворогом, раз його присутність пов’язана з такими розумовими потугами. Залітні думки (про витрати на весілля, серйозні зміни, майбутніх дітей і, не дай Бог, розлучення) вступають в бій з рідними поняттями про спокій, затишок, свободу і безпеку давно живуть в голові. Все це лякає, і ти робиш крок назад: “А може почекаємо?
Не будемо нікуди поспішати? Довчимося, допрацюємо… доживемо?”.
Зараз все частіше з’являються життєві приклади людей, які чудово живуть цивільним шлюбом. Або, раптом, на роботі підвертаються пропозиції про тривалі відрядження або вільну посаду в іншому місті… І ти залишаєш людину, з якою ще вчора був готовий обійти пішки земну кулю – так простіше. А навіщо ускладнювати життя?
Або не ускладнювати, а міняти? А, може бути, це говорить наша лінь або страх, адже, все нове лякає?
А не пробували ви поставити собі зворотне питання: навіщо людині бути одній? До речі, на запитання в анкеті: “Навіщо потрібна родина?” один молодий чоловік мудро і ємко відповів: “Щоб отримувати задоволення від створеного тобою”. І тоді дурні думки і безпідставні страхи відступають самі собою. Якщо поруч є людина, готова поділитися з тобою найдорожчим, що у неї є – життям, то навіщо сім’я – вже не важливо.
Принаймні і не принципово. Є – добре, ні – … Адже сім’я – це не мета, це один із способів життя.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)