Дифемізм (ісп. disfemismo) – троп, протилежний евфемізмові, який полягає у вживанні замість емоційно і стилістично нейтрального слова чи виразу більш грубого, вульгарного. У художній літературі і публіцистиці Д. допомагає висловити негативне, критичне, зневажливе ставлення до певного факту, явища, персонажа: “На все життя зріднила нас тюрма, / нам суджено в ній гибіти й сконати” (І. Гнатюк). “Вертаймо на дороги отчі… / Нехай ниций зайда їх не топче” (Галина Гордасевич). Д. поширений у ліриці як один з прийомів іронії, однак він більш вживаний
До неї належать різні жанри фольклору (лічилки, дражнил-ки, ігрові пісні та ін.), *а також перші спроби пера юних початківців (поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей (“Соняшник”, “Барвінок”, “Малятко”, “Однокласник” та ін.) чи в колективних збірниках на зразок “Первоцвіту”, спорадично друкованого у видавництві “Веселка” (Київ), у виданні “Ластовенятко” (К., 1995), упорядкованому Надією Кир’ян. Велику справу у розкритті дитячої творчості, зокрема літературних