З перших же слів відчуваєш динаміку, бачиш живі образи. От, наприклад, як починається “Кресало”: “Ішов солдат по дорозі: раз-два! Ранець за спиною, шабля на боці. Ішов він додому з війни. По дорозі зустрілася йому стара відьма, потворна, противна: нижня губа висіла в неї до самих грудей
– Здорово, служивий!-буркнула вона.- Ишь, яка в тебе славна шабля! А ранець^-те який великий! От бравий солдат!
Ну зараз я тобі відвалю грошей скільки твоїй душі завгодно. – Спасибі тобі, стара відьма! – сказав солдат”.
Використовуючи фольклорні
Служивий, будь нашим королем і женися на прекрасній принцесі!”
Маленький Клаус завдяки природному розуму й спритності рішуче розправляється зі своїм мучителем – жадібним і заздрим багатієм Більшим Клаусом, і в тоні автора відчувається задоволення (“Маленький Клаус і Великий Клаус”), Самовіддана любов Элизи до братів допомагає їй витримати всі випробування й здобути перемогу над злими
Деякі З казок перетворюються в цілі повісті, що виросли з фольклорного зерна, де схована й моральна ідея, ненав’язливо розвинена автором. В’этом плані показова “Сніжна королева”, одне із кращих створінь Андерсена. У серце маленького Кая попадає осколок диявольського дзеркала. “Відбиваючись у ньому, вес велике й добре здавалося незначн і кепським, все зле й худе виглядало ще злее, і недоліки кожної речі негайно кидалися в очам Але Герда не може залишити друга в лиху. Щоб звільнити його від заклятья, вона виносить тяжкі випробування, обходить босоніж полсвета. І от, коли хлопчик і дівчинка повернулися з холодної Лапландії під отчий дах, вони відчули себе зовсім дорослими
Ніякі випробування і мінливості не вб’ють самовіддану любов. З тонкими психологічними нюансами ця вічна тема розгорнута й в інших казкових повістях (” Русалочка “, “Крижана діва”), і в багатьох коротких казках начебто “Стійкого олов’яного солдатика”, незалежно від того, чиї переживання й почуття зображує автор. Адже за законами казкової логіки будь-який неживий предмет може прийняти людський образ. У світі ожилих речей і ляльок все відбувається як у справжнім житті. Цим випробуваним поетичним прийомом Андерсен володів з винятковою досконалістю.
Тому так торкає сумна Історія беззавітної любові одноногого олов’яного солдатика до картонної танцівниці. Це гімн сталості, самовідданої відданості
Нерідко Андерсен витягає сюжети з народних прислів’їв, прикмет, повір’їв (“Райський сад”, “Лелеки”, “Бузинна матінка” і ін.). Так, із приводу “Оле-Лукойе” (тобто “Оле, закрій вічка”) він сам писав: “Подання, пов’язане з ім’ям Оле-Лукойе, суті, що наводить сон на дітей, послужило єдиною основою для цієї казки”.
Фантазія Андерсена, про що б він не писав, міцно прив’язаний до действительноегн. Героїв, що роблять казкові подвиги, оточують звичайні люди й звичайні речі, чаклуни й чарівники походять на простих обивателів, вигадані країни дивно нагадують маленьку напівфеодальну Данію з її провінційними вдачами. Одушевлені предмети й мовці тварини нічим не відрізняються від людей, а люди, що пишаються своїм достоїнством, розумом, багатством, положенням у суспільстві, починають здаватися заводними ляльками.
Звичні, стершиеся поняття як би вивертаються навиворіт, з’являються в щирому світлі. Сама поетика літературної казки допомагає відокремлювати сутність від видимості – учить цінувати працьовитість, доброту, чесність, стійкість; шукати прояву героїзму й доблесті не в палацах, а в хатинах; у пихатому чванстві й мішурному блиску зауважувати порожнечу й фальш
(2 votes, average: 4.00 out of 5)