Після ознайомлення із твором Олексія Коломійця “Дикий Ангел”, у мене виникли складні і неоднозначні почуття щодо героїв п’єси, їхніх учинків. Мені здається, що ця п’єса про елементарний батьківський егоїзм. Егоїзм одних батьків виявляється у вседозволеності, а інших – у прискіпливому контролі життя дітей.
Так і в п’єсі подано два типи виховання, й обидва відображають батьківський егоїзм. Герой п’єси Крячко – пенсіонер, сусід Платона Ангела – не розуміє вчинки свого давнього приятеля. У нього один уже дорослий син,
Ось і сидить молодий Крячко у в’язниці, бо до двадцяти років жив на всьому готовому і виріс моральним калікою. Батько не займався вихованням сина, не вмів чи не хотів привчати його до роботи, передоручив свою батьківську справу школі, комсомолу, міліції.
Платон Ангел зовсім по-іншому виявляє свій нездоровий батьківський егоїзм. Сам він прожив гідне життя: воював із ворогом, багато працював, заробляв чималі
Батько продовжував контролювати усі їхні доходи, не рахуючись із смаками молодих, із модою; сам вирішував, що кому купити, на що можна витратити гроші, а що почекає. Мало того, Платон намагається влізти і в особисте життя своїх дітей. Він дає оцінку стосункам сина Федора із заміжньою жінкою Клавою, збирає у себе вдома цей любовний трикутник і, по суті, примушує Клаву зізнатися чоловікові у тому, що не любить і кидає його, хоча між нею і Федором ще нічого до пуття не вирішено.
Платон вважає, що діти завжди і в усьому повинні слухати його, а їхню долю він уже вирішить сам. Без батькового дозволу – ні на курси англійської мови, ні нову сукню купити. Ось дітям і доводиться робити так, щоб батько не дізнався: донька Таня приховує частину премії, а син Павлик замість того, щоб їхати на канікули на Північ заробляти гроші, таємно одружився. Він розумів, що заздалегідь повідомити батька про свої наміри – це значить просити в нього дозволу і наразитися на грізну заборону. Оскільки діти вже розписалися і змінити нічого не можна, то Платон просто виставляє сина з невісткою за двері, хоча добре знає, що їхнє Кохання може й не витримати “раю в курені”.
Він сам говорить: “В курені живуть злидні, а злидні перегризають горло коханню, хоч би яке воно було!” Значить, він розуміє, що щастю сина загрожує реальна небезпека, але батьківський егоїзм перемагає батьківську любов. Він прожив своє житгя, а тепер хоче прожити життя своїх дітей. Декларує, що в Конституції треба записати: “З шістнадцяти років – їсти свій хліб!”, а сам контролює кожен крок дорослих синів і доньки.
Допомагати, підтримувати і контролювати, нав’язувати свій спосіб життя – це в характері наших батьків. Кажуть, що на Заході батьки опікуються дітьми до сімнадцяти вісімнадцяти років. Закінчив школу – і йди в білий світ, живи окремо, працюй, заробляй, учись і живи на власні гроші. А за це тата-маму можеш називати по імені, як чужих людей. І нехай на старість не сподіваються, що син чи донька будуть цікавитися життям батьків і доглядати їх.
У кращому разі до поможуть оселитися у будинку для старих людей та наймуть доглядальницю. А з іншого боку, не можна бути в сім’ї “диким Ангелом”, контролювати все, відмовляти у самостійності вже дорослим людям.
Істину необхідно шукати десь посередині: піклуватися про дітей, учити їх жити, привчати до праці, виховувати в любові й вимогливості, але при цьому надавати можливість самостійно вирішувати свою долю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)