Бертольдо та поет – це герої поеми “Давня казка” знаменитої поетеси Лесі Українки. Бертольдо – лицар, вояка, ясновельможний пан та володар краю, де проживає поет. А поет – просто людина: “Тільки мав талан до віршів Не позичений, а власний. На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч не був він теж поганий, – От собі – людина божа!…”
Люди полюбляли поета за його добрий хист, талан та науку, яку він вкладав у свої вірші. Вони ставилися до нього із вдячністю: “І не був поет самотній, – До його малої хати Раз у раз ходила
Характер же Бертольда не дуже добрий. Коли самому лицареві щось треба, він говорить ласкаво: просить поета про допомогу у завоюванні серця прекрасної дами, адже сам красно висловитися не вміє. Але потім Бертольдо швидко забуває про вдячність тому, хто йому допоміг.
Навпаки, він жорстко притискає народ у своєму маєткові податками, щоб мати гроші на турніри, інше розкішне життя. “Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий…”
Проте, і сам поет
Понад усе поет ставить щире служіння всім, без винятку, людям навколо себе: “Він зостався, щоб піснями Звеселять рідну країну, Там він має розважати Не одну сумну родину….”
(2 votes, average: 3.00 out of 5)