Багата ти єси і бідна, Україно,
Мій краю дорогий, і раю і руїно.
Благословенна ти, й проклята рівночасно,
Замаяна добром і вкрита лихом рясно. Чорнобильська мадонна
Багати ти єси і бідна, Україна
Р Купчинський
Шлях нашого нашоро завжди був тернистим шляхом, важкою хресною дорогою, тим шляхом, що вів скривджений народ наш на Голгофу. Це про наш український народ співається у пісні:
Ой горе тій чайці-небозі,
Що вивела діток при битій дорозі…
Недоля рано спіткала народ український. Саме тоді, коли закладась велика
За вікном – весна, оживає природа. Усе, що має душу – любить. А там У Чорнобилі, як і звіку у вік зацвіли сади. Прощально біліють хатки, порипують на вітрі хвіртки, які ще ніби зовсім недавно чекали з роботи своїх господарів.
Звісивши голову сумує дерев”яний журавель над криницею. Більше ніколи, чуєте ніколи з до нього не прийде по водицю… А радіактивний вітер у розпачі шукає:”Люди, де ви?!
А їх порозкидало по всіх усьодах.
Так це вона зруйнувала всі мрії про спокійну старість і смерть у власному домі. На перший погляд здається, що життя налагодилось, аде у душах цих людей назавжди заполонили, як чудові хвилини їхнього житття у рідному селі, так і жалхива трагедія яка спопелила усі мрії і надії у свому ” вишневому садку”.
Чорнобиль, що він означає для нас? Це надзвичайно болюче питання нашого століття гостро піднімається у поемі “Чорнобильська мадонна” поета Івана Драча. Його хвилює думка про те, що може статися з людьми, до чого їх приведе “мирний атом”.
Напевно тому весь твір пронизаний горем і стражданням. Образ матері, яка породжує майбутнє. Автор змальовує її такою, як малювали “Богове мистецтво” протягом тисячоліть – від Рубльова до Леонардо да Вінчі, від Вишгородської мадонни до Сикстинської.
Цьому високому пориву, цьому піднесеному настрої І Драч відповідає образ, святої сили всіх святих” – образ української жінки – Чорнобильської мадонни:
Ти намагався писати про Неї? Вона пише тобою,
Як недолугою ручкою, як нікчемним пером, як олівцем
хапливим і ошалілим, покручем? олівцем…
Ти намагався Її змалювати? вона вмочила тебе
в сльози і пекло, в кров і жахіття: фарби такі
ти подужаєш? Розпачу вистачить? Віри достане?
А безнадії? А проституйованого лахміття достатку?
А розпачу з того, як ти колег своїх? вішальників
збивав мовчанням своїм?
У розділі “Солдатська мадонно” автор розповідає про матерів, які залишись у тридцятикілометровій зоні, там, де народились, де пройшло усе їхнє життя, де й повинні померти. Тут звучить розповідь генерала, який забарав матінку до себе в Київ, а вона тричі тікала босоніж у рідне село:
Бігли босі сліди,
А пісок тільки спалено вився,
Шепотів, шурхотів,
В стежку шлейфом світився,
У розділі “Мати і хрестопродавці” автор піднімає питання про те, чому черствіє людська душа. Він засуджує майбутнє покоління, яке не має нічого святого, яке не вірить ні у що, крім грошей. Саме заради них молоді юнаки безжалісно грабують опустілі будинки в радіоактивній зоні. Вони не задумуються нал тим, що нищать своє здоров”я, своє майбутнє і майбутнє тих, кому продають крадене.
Чому ж легковажність бере гору над здоровим глуздом? Що буде з нами потім?
Чорний біль… Він заполонив серце всіх, хто брав участь у ліквідації аварії. У розділі “Трактористка” автор розповідає про молоду жінку, яка поряд з чоловіками намагалася відвернути загрозу.
Жінка знає, що не зможе народити здорову дитину, не зможе відчути радості материнства. І все це через брехню високопоставлених чиновників.
Чорнобиль руйнував майбутнє. Після аварії медики штучно викликали пологи, щоб не народжувались страшні потвори. У розділі ” Хрещатська мадонна” автор показує невимовний біль душі матері, яка не може змиритись із втратою своєї дитини:
З лахміття ляльку ти несеш – куди?
Хіба в психиатричку?!
Чорнобиль вбивав немовлят, як Ірод, без жалю й співчуття. Він знищував майбутнє всього світу. “Чорнобильська мадонна” – це гімн усім матерям. Іван Драч підносить матір над Всесвітом, матір, яка всіма силами захищає своє дитя – нашу планету:
Сіль пізнання – це плід каяття…
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… Це хворе дитя!..
У цих рядках автор піднімає болюче питання, на яке не знайдено відповіді і зараз: Що чекає нашу планету в майбутньому? Яким буде наше життя? Як вижити?
Адже після 26 квітня 1986 року життя змінилося, ми вступили в добу Апокаліпсису, в добу найстрашніших випробувань. Як залишитись людиною, як залишитись дітородною жінкою під страшною біблійною зіркою Полин? Які моральні сили мусимо віднайти в собі, щоб протистояти сатанинському злу, що загрожує самому життю, цивілізації?
Людина покликана в світ для любові, праці, радощів – на кожному кроці ми пересвідчуємось, що “Із журбою радість обнялась”, як сказав поет, бо життя триває.
Отож давайте разом писати свою українську книжку під зіркою Полин, щиро благаючи у Господа долі, правдивими вустами виповідати свої радощі, болі і жалі, напишемо у наших серцях, у нашій свідомості у нашому повсякденні сторінки цієї книги нашого Чорнобиля!
(2 votes, average: 3.00 out of 5)