Іван Федорович Драч – автор півтора десятка видань, серед яких більше десяти збірок поезій, драматичні твори, статті з питань українського та світового мистецтва слова, кіноповісті й кінотвори, художні переклади.
Своє кредо поет визначив так: “Жити. Творити. Світ берегти. Світити людині на цілі світи. І творити чуйно і зірко, щоб не охолонула людинонька-зірка”. Головне для поета – бачити людину, шукати істину, утверджувати правду, адже творчість – це “спрага людяності, і краси, і змоги.
Я нею сповнений. Мене пече щоднини
Поет пішов шляхом пошуків істини і правди, глибин людяності, життя і смерті, пошуку ідеалу, краси, людської совісті й честі.
1988 року побачила світ поетична книжка Драча “Храм сонця”. У ній була опублікована поема “Чорнобильська мадонна”. В основу поеми лягли події трагедії 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.
Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Поемою-піснею, скорботною піснею відгукнувся поет Драч на ці події. З важким серцем пише поет:
Тяжко пишу, зболено розмірковую,
Словами гіркими наповнюю аркуш.
Поет
Не випадково Драч почав свою поему словами поеми Шевченка “Марія”. Горе Марії, трагедія і смерть Шевченкової Катерини близькі Драчу. Така ж сама трагедія спіткала і Катерину на Чорнобилі. Жінка дивиться в душу, а в душі не душа, а вина.
Шукає хоч краплю совісті на донці, вірить і в краплю цієї совісті. З яким болем говориться про матір-вдову, про мільярди поганьблених діток, про тяжку їх долю. Вогнений погляд жінки проникає в душу винуватців трагедії.
Хто ж там, сиву, посміє займати?
Сіль пізнання – це плід каяття?..
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… Це хворе дитя!..
Чорний біль Чорнобиля не покидає поета, який роздумує про життя і людину. Життя людей – найцінніше багатство. Вибух на Чорнобильській АЕС Драч порівнює з війною, шо забирає життя багатьох.
1 хоча життя, віддане за Вітчизну, – безсмертне, все одно не можна виправдати тих, з чиєї вини все це сталося.
За мудрість всесвітньо дурних академій
Платим безсмертям – життям молодим.
І. Драч, як і Ю. Щербак у творі “Чорнобиль”, Яворівський у вірші “Марія з полином у кінці століття”, не обходить причин трагедії. Тривалий час ігнорувалася роль морального начала, роль історії, культури, духовності. Трагедії могло б не бути, якби люди відповідали за свої вчинки, якби не було в нашому суспільстві байдужості і безвідповідальності.
Не були ми готові до такої аварії. І коли вже сталася трагедія, то довго ще ховалися за напівправдою.
Добре, що є твори, які примушують замислитись над технічним рівнем наших фахівців, над невисоким моральним рівнем. Твір Драча не констатує факту аварії, а закликає всіх замислитись не тільки над відповідальністю на роботі, а й відповідальністю за долю планети Земля. Люди всієї планети відгукнулись на біду, допомагали, чим могли, бо чужої біди не буває, це біда всіх.
Отже, сенс життя полягає в тому, щоб поважати природу, яка створила людину. Треба прожити достойно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті. У свідомості повинна відбутися революція, яка подарує Землі розумного друга – людину екологічної доби. З’явившись під знаком біблейної “звізди Полин”, той Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, сваволі, коли дозволяли знущатися з природи.
Отже, треба опам’ятатися, поки не пізно.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)