Чи не розвиваються від діда-прадіда діти, онуки та правнуки так, як гілки від стовбура? Будь-яке порівняння, як каже народна мудрість, кульгає. Та все ж чимало істин ми краще пізнаємо саме завдяки порівнянням.
Здавна, щоб передати нащадкам пам’ять про їхніх предків, був звичай вести літописи, хронології роду. В архівах є чимало таких хронік, або генеалогій. Вони дають цінний матеріал для вивчення не тільки того чи іншого роду, а й певних суспільних явищ.
Представники знаменитих родин часто замовляли художникам, граверам наочне зображення
Родовідні дерева в Україні з’явилися в середньовічну епоху. Родини зображували у вигляді гілок, а члени цих родин – галузок, листочків, плодів.
Зручною для відображення родовідних дерев була гравюра 3 підготовленої гравером металевої пластини або дерев’яної дошки можна було зробити чимало відбитків, щоб подарувати їх родичам, знайомим. Гравюри з родовідними деревами часто були самостійними творами або ілюстраціями в книжках, коли в них ішлося про того чи
Родовідне дерево найчастіше зображували у вигляді лавра, пальми, дуба, а також куща винограду чи троянди, тому що їх цінували передусім за довговічність, красу крони й деревини, плоди і квіти. Символічно всі ці якості переносили на представників роду, члени якого замовляли гравюру. Найталановитішими граверами родовідних дерев в Україні у ХVІІ-ХVІІІ ст. були Олександр Тарасович, Іван Щирський, Григорій Левицький.
Простолюд в Україні не мав можливості замовляти родовідні дерева Але основна ідея виготовлення генеалогій – збереження пам’яті про свій рід – народилася на грунті національної традиції пошанування предків. Тому в давнину кожен вважав за обов’язок знати імена своїх предків принаймні до сьомого коліна
Сьогодні, коли опанування комп’ютерних технологій набуває масового характеру, виготовлення родовідних дерев стало доступним практично кожному. Однак проблема полягає в тому, чи збереглася в українців внутрішня потреба у виготовленні генеалогій. Чи варто відроджувати цю давню традицію в кожній українській родині?
Категорія відповідальності тісно пов’язана з уявленням про свободу людини. Очевидно, що, не маючи свободи, людина не могла б відповідати за власні вчинки. Коли шибку вікна розбиває футбольний м’яч, нікому не спаде на думку картати його, бо він не міг самовільно змінити траєкторію свого руху.
Щодо людини, то вона маючи свободу дії, свободу вибору, будучи здатною свідомо обирати той чи інший варіант поведінки, повинна відповідати за обране й учинене нею.
Відомо, що питання про відповідальність здебільшого не просте й вирішується неоднозначно, тому наші судження про ступінь відповідальності, будь-кого мають бути надзвичайно виважені.
Людину із чистим сумлінням, коли йдеться про власну відповідальність, не влаштовують “заспокійливі” міркування відносно того, що, мовляв, усе передбачити неможливо, а вище голови не стрибнеш.
За будь-яких обставин людина є істотою відповідальною. Виявляючи здатність по-справжньому відповідально ставитися до своїх моральних проблем, особистість засвідчує тим самим і свою причетність до духовних якостей людського буття – гідності, осмисленості, індивідуальної неповторності. Показовим для моральної відповідальності є насамперед дотримання певних моральних зобов’язань.
Доволі поширеною є думка про те, що морально свідома людина відповідає за все (або мусить відповідати за все) і відповідає головним чином перед собою. Так, порядній людині властиво завищувати міру своєї відповідальності й це свідчить про моральну доброту особистості. Утім, слід зазначити, що людина не може відповідати за вчинки інших.
Сучасна людина все більшою мірою усвідомлює, що нині вона справді мусить взяти на себе відповідальність за виживання свого роду й за продовження життя на Землі.
Коли запитати: “Перед ким відповідає людина?”, то очевидним є те, що людина повинна відповідати не тільки перед власною совістю, а й – через неї – перед іншими.
Проте моральне життя, моральний розвиток особистості не має готових рецептів. Кожне наше рішення містить у собі елемент ризику, і що вищою є та чи інша людська ідея сама по собі, то вона вразливіша, то болючішими є будь-які її перекручення. Тому потрібно завжди пам’ятати про відповідальність.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)