Твори А. П. Чехова є вагомим здобутком світової культури, їх читання викликає глибокі роздуми про життя, про призначення людини на землі. У багатьох своїх творах Чехов обстоював свої переконання про необхідність культури людини, моральної чистоти, справедливості, порядності. Проблема щастя людини теж хвилювала письменника.
Що стоїть на заваді щастю, чому люди не можуть бути щасливими?
У своєму творі “Дама з собачкою” Чехов торкається саме цієї хвилюючої проблеми.
Щастя. До нього прагне кожна людина. І кожен по-своєму його розуміє.
Герої оповідання “Дама з собачкою” вважають, що щастя – це любов. Сюжет твору досить простий: до Ялти на курорт приїжджають двоє людей – Гуров та Анна Сергіївна. Обоє вони одружені, мають свої сім’ї, щоправда, сімейне життя їх не склалося. Гуров не любить свою дружину.
Одружився він дуже рано, має трьох дітей, але подружнього щастя так і не зазнав. Постійно зраджував свою дружину, зверхньо ставився до жінок, вважаючи їх “нижчою расою”. І так би нецікаво, без щастя й любові й минуло б його життя, якби не зустрівся
Але свого чоловіка вона не тільки не любить, але навіть не поважає як людину, бо не може йому пробачити, що він є лакей за натурою.
І ось відбувається зустріч двох героїв. Розмови, прогулянки по узбережжю, близькість, яку кожен сприймає по-різному: Гуров – спокійно, а Анну Сергіївну охоплює сором і каяття.
Чи можна назвати ці стосунки героїв звичайним курортним легковажним романом? Звичайно ж ні! Бо обоє вони – і Дмитро Дмитрович, і Анна Сергіївна – зрозуміли, що нарешті до них прийшло велике справжнє кохання, якого вони не знали все життя і до якого підсвідомо тяглися.
Вони по-новому відкрили для себе світ, життя стало для них привабливим, радісним, отримало нарешті сенс.
Вони зрозуміли, що не можуть жити одне без одного. І що так трапляється лише раз у житті.
Любов – найбільше, найвеличніше почуття, в ім’я якого будуються міста, здійснюються наукові відкриття, найвідчайдушніші подвиги. Все, що існує на землі, створено в ім’я любові.
Але для Анни Сергіївни та Дмитра Дмитровича віддатися цьому почуттю зовсім непросто: вони вступають у суперечність із суспільством, яке спонукає їх приховувати своє велике почуття. Міщанський світ тисне їх, душить їх прагнення до іншого, кращого, щасливішого життя. Проте герої вірять, що зуміють подолати усі перешкоди до щастя, хоча розуміють, що найскладніше ще попереду.
Але вони вірять у майбутнє, що щастя ще усміхнеться їм. І саме любов, справжнє велике кохання, що охопило їх душі, допомогло їм морально очиститися, стати кращими, більш людяними. Отже – це не миттєвий курортний роман, який швидко забудеться, а велике, справжнє кохання, що стане основою життя героїв, до якого вони йшли всі попередні роки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)