Роман – підручник екзистенціалізму. Розгорнутий маніфест атеїстичного екзистенціалізму. У формі щоденника, але щоденник особливого роду: щоденник не індивідуума, а щоденник індивіда, людської істоти. яке перебуває в особливої ситуації.
Ви читаєте цей щоденник, ви закінчили його читати – і ви нічого не знаєте про людину, автора цього щоденника (Антуан Аркантен). Щоденник не особистості, а істоти
Людина раптом без видимих на те причин починає якось інакше дивитися на мир навколо й на себе самого. Він живе звичайним життям і раптом
Він фіксує хід своїх думок, емоцій, переживань, коли перебуває в цій прикордонній ситуації, коли йому раптом відкривається, що в цьому світі все случайно й все просто існує, включаючи його самого
Епізод: біла стіна, залита сонцем, назустріч один одному йдуть хлопець із дівчиною, яскраво одягнені, усі чекають моменту, коли вони зустрінуться й поцілуються, але вони… проходять мимо. Ця картина – це те, що він створив
Йому відкривається, що картини миру не існує. А є хаос, перед
У момент вибору Аркантен робить цей крок і відчуває цю волю, можливість дійсно відчувати ці елементи буття (коли ми предмети визначаємо в класи: з дерев складається ліс, на столі свічка… і т. д.). Воля накладає на людей тягар відповідальності
Аркантен раптом бачить цей предмет, що називається “дерево” не в тому розумінні, що воно належить до класу предметів, а як щось унікальне. Він бачить цю кору, її нерівності, як якесь унікальне, кожний листочок, ці гілки, ці Корінь, він як би відчуває себе цим деревом, він почуває життя цього дерева неповторного, єдиного. От це і є та сама реальність
Але це тільки зовнішня сторона сюжету. У першу чергу, це філософська казка. І, отже, за здавалося б простим і невигадливим сюжетом і іронією ховається глибокий зміст. Автор зачіпає в ній відверненому виді через іносказання, метафори й символи Теми космічного масштабу: добра й зла, життя й смерті, людського буття, щирої любові, моральної краси, дружби, нескінченної самітності, взаємини особистості і юрби й багато інші
Незважаючи на те, що Маленький принц дитина, йому відкривається щире бачення миру, недоступне навіть дорослій людині. Та й люди з омертвілими душами, яких зустрічає на своєму шляху головний герой, набагато страшнее казкових чудовиськ. Взаємини принца й Рози набагато складніше, ніж відносини принців і принцес із фольклорних казок. Адже саме заради Рози Маленький принц жертвує матеріальною оболонкою – він вибирає тілесну смерть
У казці сильні романтичні традиції. По-перше, це вибір саме фольклорного жанру – казки. Романтики звертаються до жанрів усної народної творчості не випадково. Фольклор – це дитинство людства, а тема дитинства в романтизмі є однієї із ключових тем
Оскільки цей філософський добуток, то автор ставить глобальні теми в обобщенно-отвлеченном виді. Він розглядає тему Зла у двох аспектах: з одного боку – це “мікрозло”, тобто зло усередині окремо взятої людини. Це омертвілість і внутрішня спустошеність жителів планет, які персоніфікують собою всі людські пороки. І не випадково мешканці планети Землі характеризуються через жителів планет, побачених Маленьким принцом. “Земля – планета не проста! На ній налічується сто одинадцять королів (у тому числі, звичайно, і негритянських), сім тисяч географів, дев’ятсот тисяч ділків, сім з половиною мільйонів п’яниць, триста одинадцять мільйонів честолюбців – разом біля двох мільярдів дорослих”. Цим автор підкреслює те, наскільки дріб’язковий і драматичний сучасний йому мир.
Але Екзюпері зовсім не песиміст. Він вірить у те, що людство, подібно Маленькому принцові, осягне таємницю буття, і кожна людина знайде свою дороговказну зірку, що буде висвітлювати його життєвий шлях
Другий аспект теми зла можна умовно озаглавити “макрозлом”. Баобаби – це персоніфікований образ зла взагалі. Одне із тлумачень цього метафоричного образа пов’язане з фашизмом. Сент-Екзюпері хотів, щоб люди дбайливо викорчовували несучі в собі зло “баобаби”, що загрожували розірвати планету на частині. “Бережіться баобабів!” – заклинає письменник
Так само нерозв’язний конфлікт між головним героєм і мешканцями планет (“дивними дорослими”). Дорослі ніколи не зрозуміють принца-дитину. Вони далекі один одному.
Обивателі сліпі й глухі до заклику серця, пориву душі. Їхня трагедія в тім, що вони не прагнуть стати Особистістю. “Серйозні люди” живуть у власному, штучно створеному мирке, відгородившись від інших (у кожного своя планета!) і вважають його щирим змістом буття! Ці безликі маски ніколи не довідаються, що таке щира любов, дружба й краса
Із цієї теми випливає основний принцип романтизму – принцип двоемирия. Миру обивателя, якому не доступно духовний початок і миру художника (Маленький принц, автор, Лис, Роза), якому властиві моральні якості, ніколи не стикнутися
Тільки Художник здатний побачити сутність – внутрішню красу й гармонію навколишнього його миру. Ще на планеті ліхтарника Маленький принц зауважує: “Коли він запалює ліхтар – начебто ще народжується одна зірка або квітка. А коли він гасить ліхтар – начебто зірка або квітка засипають. Прекрасне заняття.
Це по-справжньому корисно, тому що красиво”. Головний герой говорить внутрішній стороні прекрасного, а не її зовнішній оболонці. Людська праця повинен мати сенс, а не просто перетворюватися в механічні дії. Будь-яка справа корисно лише тоді, коли воно внутрішньо прекрасно.
У розмові з географом зачіпається ще одна важлива эстетическая тема – ефемерність прекрасного. “Краса недовговічна”, – горестно зауважує головний герой. Тому Сент-Екзюпері призиває нас як можна бережнее ставиться до всього прекрасного й постаратися не розгубити на важкому життєвому шляху красу усередині себе – красу душі й серця
Маленький принц – це символ людини – мандрівника у всесвіті, що ится схований зміст речей і власного життя. Пустеля – це символ духовної спраги. Вона прекрасна, тому що в ній таяться джерела, знайти які людині допомагає тільки серце
(2 votes, average: 2.50 out of 5)