Літературне читання 3 клас
СВІТ ПРОЗИ
Оповідання
ГРИГІР ТЮТЮНИК
У своєму щоденнику Григір Тютюнник писав: “Оповідання – найближче до поезії, до почуття. Питають часто, над якою темою працюю. Ніколи не працював над темою.
Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені”. Саме тому твори цього митця надзвичайно цікаві. Вони хвилюють, їх хочеться читати й перечитувати. їхні герої викликають співчуття і сміх, любов і розчарування.
На думку Григора Тютюнника, “письменник обирає собі тему найближчу, найріднішу
БУШЛЯ
Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалеко по корі всохлого дерева.
Не клювало, бо в дощ риба залягає на дні й спить. Арсен
Дивився, дивився Арсен на той танок дощу по річці та незчувся, коли й заснув.
А тут летіла бушля – велика довгонога й довгошия птаха, що любить ховатися попід очеретом та лепешкою й вичікувати, доки мимо пливтиме рибинка: то вже вона її неодмінно вхопить своїм зубатим дзьобом.
Покружляла бушля над Арсеном, а він і не зворухнеться, бо спить, – подумала, напевне, що то пень, та й сіла йому на голову. Сіла, учепилась кігтями в лантушину й теж задрімала під дощем.
Довгенько так вони сиділи обоє: Арсен – у човні, бушля – на Арсенові.
Ось уже й сонце крізь хмари проглянуло, і дощик ущух, і птахи знову заспівали, а вони сплять – розморило на дощ обох.
Першою прокинулася бушля. Кліпнула очима, звелася на ноги і… збудила Арсена. Хотів був старий підняти голову – несила, важке щось тисне її вниз.
Тільки ворухнув рукою, щоб помацати, що воно за диво, а бушля як закричить: “Ка-а-й…” – мов людина.
Ударила крильми діда по вухах, раз і вдруге – не зніметься, бо кігті в лантушині заплуталися. Аж похолов од страху Арсен. Та й собі в крик:
– Рят-у-у-йте-ж-бо-що-воно-за-лиха-година!
Бушля кричить, і Арсен кричить. А довкіл, ні в лісі, ні на річці, ані лялечки, тільки луна котиться.
Нарешті бушля таки злетіла, хоч і подряпала кігтями дідову голову. Побачивши птаху, що метнулася від нього понад водою, Арсен отямився; поторкав руками здряпану голову й сказав:
– Я тобі пеньок чи що? – і заходився мотати вудки.
А вдома не втримався, розказав бабі про свою пригоду з бушлею. Посміялися вдвох та й годі. І, може, пригоду цю забули б, якби Арсениха не переповіла її сусідці, а сусідка – своїй сусідці… Доки все село взнало.
Тепер, як іде Арсен вудити, рибалки гукають йому з-під круч:
– Поспішайте, діду, поспішайте, бо ондечки над вашою вербою вже бушля кружляє… Жде!
– Ану ж, діду, розкажіть, як ви з бушлею кричали!..
Арсен і не сердиться. Усміхнеться хіба та й каже:
– Отак і кричали: вона по-своєму, а я по-своєму.
Відтоді й по сей день Арсена звуть у селі не інакше як Бушля.
– Про кого йдеться у творі? Хто його головний герой?
– Знайди в тексті опис бушлі.
– Яка кумедна подія трапилася з Арсеном? Які почуття викликав у тебе цей випадок? Визнач тему твору.
– Поясни значення виділеного вислову.
– Чи гнівався Арсен на бушлю та селян, що сміялися з нього? Доведи свою думку словами з оповідання.
– Як ти гадаєш, чому письменник саме так закінчив розповідь про діда Арсена? На якій думці він наголосив?
(2 votes, average: 3.00 out of 5)