В Україні є міста, назви яких схожі кінцевою частиною, а словники фіксують написання цих частин не однаково. У чому ж річ? Десь закралася помилка?
Поміркуймо разом.
Сімферополь, Севастополь, Овідіополь, Мелітополь у кінцевому закритому складі мають о, хоча, здавалося б, за законами граматики, мали б закінчуватися на – піль, як Тернопіль, Бориспіль, Крижопіль. На перший погляд тут є явна суперечність, але коли розібратися глибше, то виходить, що все правильно. Ось чому.
У словах Тернопіль, Бориспіль друга частина утворена від слов’янського
Міста, у назві яких є елемент – поль, знаходяться, в Криму, на півдні України – там, де колись, дуже давно, були грецькі колонії. І самі назви – давньогрецькі.
В утворених від них прикметниках так само немає чергування: сімферопольський, мелітопольський. А в прикметниках, утворених від іменників на
Не менш уважними слід бути на позначення осіб. Українець – особа чоловічої статі, жінка – українка, грузин – грузинка, казах – казашка, туркмен – туркменка. А як назвати людину, яка народилася в Греції? Чоловік – грек, а вона? За аналогією мало б бути гречка, але ж це назва рослини, а особу жіночої статі слід називати грекиня або гречанка.
Так само щодо Туреччини: турок – туркеня або турчанка.
Є цікавинки щодо професій. Якщо хлопець-друкар випускає книжки, то дівчина-друкарка виконує зовсім іншу роботу – працює за друкарською машинкою. Щоправда, зараз це все замінили комп’ютери.
Але якщо хлопець працює рахівником, то дівчина – теж рахівник, а не рахівниця, бо це слово означає конкретний предмет.
Одним словом, будьте допитливими, цікавтеся правильним вживанням того чи іншого слова і ви матимете можливість продемонструвати свій високий рівень грамотності й культури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)