У слові “добрий” – рідний, слов’янський Корінь. Він пов’язаний не тільки із сучасним поняттям доброти. Згадаймо, як часто зустрічається це слово в російській народній поезії, у творах російських письменників і поетів. “Добрий молодець”, “добрий кінь”, “добрі справи”, “добрі люди” і т. д. Могутні добрі молодці захищали країну і народ від чужоземних ворогів і своїх Ідолів Поганих, їхні добрі коні були вірними товаришами в бою, добрі справи народних героїв оспівувалися в билинах. “Поспішай на добру справу”,
Якось у газеті була поміщена стаття про молоде подружжя Ільїних, що всиновило сімох дітей-сиріт від півтора до дев’яти років, мати яких загинула. Інше подружжя, літні пенсіонери, довідавшись про такий шляхетний учинок, зібрало всі свої заощадження і приїхало здалеку до Ільїних, щоб допомогти їм. Старі просили вважати їх теж членами родини, дітей називали онуками. Прояв такої доброти рівносильний подвигу!
Не кожен на нього здатний, та й вимагати такого ніхто не має права. Але чи часто ми робимо ті послуги, що не вимагають від нас значних зусиль?!
“Доброго
На узбіччі дороги стоїть сліпий, не наважується перейти широку магістраль, де безперервним потоком рухається транспорт. Чи завжди ми пропонуємо свою допомогу в таких випадках?
Чи часто ми застосовуємо самі до себе вираз “будь ласка”, з яким майже щодня звертаємося до інших? Хочеш полагодити двері в під’їзді, що бовтаються на одній петлі, озеленити територію біля будинку, провідати товариша в лікарні, виступити з викриттям негідника – зроби, не зволікай.