Юрій Віталійович Мамлеев (11.12.1931) народився в Москві в сім’ї професора психіатрії. Після закінчення Московського лісотехнічного інституту (1955) він викладав математику в школах робочої молоді (до 1974). Його творча доля досить характерна для письменника-нонконформіста. З початку 1950-х активно займається вивченням філософії, теософії, окультних навчань, з 1958 стає керівником неформального эзотерического кружка “Сексуальні мистики”. У цей час тексти його оповідань широко поширювалися в “самвидаві”.
У квартирі Мамлеева в Южинском
От що Мамлеев говорить про цей кружок: “…Наша Історія, пов’язана з Южинским провулком, починалася в часи панування тупого атеїзму. Першою нашою метою було відновлення зв’язку із Традицією й спроба її творчого переосмислення. Чому саме так?
Я називав наш тодішній стан “купанням у Ніщо”. Оскільки
Шок від нашої онтологічної ситуації був настільки сильним, що виникло прагнення самим переосмислити все, що було в духовних навчаннях минулого. Ми почували: щось не так, повинне існувати й щось, сховане від попередньої історичної світової Традиції. Щось було закрито для погляду й оголилося тільки зараз.
Найбільше значення надавалося мистецтву. Адже це та найбільш вільна зона, де на ділі здійснюється повна автономність. …На Южинском було багато різних людей, багато хто з яких стали згодом відомими художниками, як Звєрєв і Харитонов, поетами, як Губанов. Під впливом цієї духовної атмосфери багато хто приймали хрещення. Багато шукань були по лінії всіх світових духовних традицій, у підоснові яких нам бачилася єдина мудрість, що у значній мірі поєднує основні істини автентичних традицій
Шукали самі глибинні основи те, що втримувалося в писаннях Майстера Экхарта, Климента Олександрійського, Веданті й Адвайта-Веданте. Це виключало профанические рериховские й блаватские інтерпретації Сходу. Кожний з нас займався своєю спеціальною духовною доктриною, але разом з тим в усіх було щось загальне, часто навіть неусвідомлене. Кожний діяв у межах свого миру. …Нас поєднувала сама радикальна ситуація, у якій ми виявилися.
Всі ми перебували в умовах атеїстичної труни й це надавало нашим шуканням особливий відтінок метафізичного радикалізму. Таке трапляється, коли людина виявляється у в’язниці. Ми хотіли прорватися далі, не пориваючи із Традицією, продовжувати її в іншому плані й намагатися з’єднати “непоєднуване”.”
В 1974 р. Мамлеев емігрував, жив у США, викладав у Корнельском університеті (Итака), потім (1983) переселився в Париж. Працював у Паризькому інституті східних цивілізацій і мов і в Медонском центрі вивчення російської мови й літератури. За роки еміграції Мамлеев опублікував велику кількість оповідань у різних періодичних виданнях і кілька книг, що вийшли на різних мовах.
Радянське громадянство повернуте в 1991; з 1994 живе Вмоскве.
Книги Мамлеева виходили на англійських, французьких, німецьких, італійських, грецьких, голландських мовах. Мамлеев член американського, французького (1980) і російського Пен-клубів, Сполучника літераторів Російської Федерації (1991), член виконкому Міжнародного суспільства культурних зв’язків з Індією. Юрій Мамлеев – лауреат премії імені Андрія Білого, а також міжнародної Пушкінської премії за 1999 рік, заснованої Фондом імені Альфреда Топфера при участі Міжнародного Пен-клубу. У цей час у московському відділенні Сполучника літераторів Російської Федерації утворилася секція метафізичного реалізму, плину, родоначальником якого вважається Мамлеев.
Він очолює секцію, а основне ядро становлять організатор секції Дмитро Силкан, Микола Григор’єв, Наталя Макєєва, Єлизавета Новикова. У цілому ж секція об’єднала кілька сотень прозаїків, поетів, есеїстів. Їхнього добутку ввійшли в збірник “Містерія нескінченності”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)