Величко – один із трьох найвідоміших в Україні літописців. Після Самовидця та Грабянки перед нами постають в хронологічній послідовності історичні події періоду національно-визвольної війни проти польської шляхти і до початку XVIII ст., відтворені Величком у чотирьох великих томах.
Відомо, що літописець певний час перебував на посаді канцеляриста Війська Запорізького. Це надало можливість історику-документалісту залишити по собі оповідь про діяльність десяти гетьманів – від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи. У літопису відображені
Автор відзначав, що негаразди в суспільному житті того часу були наслідком “несогласія умовредних і властолюбивих синов своїх”, а “єдина матка наша Малая Росія” знаходилася в стані “раздранія і раздвоєнія”. Отже, бачимо, що Величко не тільки подавав відповідні історичні факти, а й займав певну громадянську позицію як автор. Після усунення з посади канцеляриста Величко зайнявся суто літописною справою.
Його праця датується 1720-м роком.
У ній автор назвав себе “сином з племени Хазарського и из слуг войска запорожского найменший
Праця Величка користується великою популярністю у дослідників, науковців, оскільки є чи не єдиним документом доби Руїни та боротьби українського народу за свободу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)