Після другий світовий війни арабські країни остаточно здобули незалежність і стали активно розвивати національну культуру, у тому числі н літературу для дітей. Поки ще дитяча Література не стала тією самостійною областю національного арабського мистецтва, який їй покладено бути. Її розвиток гальмується тим, що немає ще спеціальних видавництв. За свідченням єгипетського письменника Муххамада Сідоки, “письменники, що займаються дитячою літературою, поміщають свої оповідання в окремих збірниках, де публікується й література для дорослих”.
Тому
Головна проблематика оповідань більшості арабських письменників – це національно-визвольна боротьба
В оповіданнях, що піднімають цю проблему, поряд із сюжетами, які присвячені властиво боротьбі проти імперіалізму (Муххамад Салех. “Гвинтівки англійців”- Єгипет, Фата-ас-Сав-ра. “Заповіт”
У ряді оповідань зображується те нове, що прийшло в життя людей після звільнення від іноземного панування: це й радість із приводу знаходження волі (Юсуф Идрис. “Вірно”-: Єгипет, Лиян Дейрани. “Радість волі”- Сирія), і утворення народних університетів, де трудящі можуть безкоштовно вчитися по вечорах, і людська доброта, що поєднує народ у прагненні зробити життя краще, і усвідомлення своєї відповідальності за новий пристрій цього життя, адже багато чого ще треба зробити, щоб знищити бідність, неуцтво, пасивність. З погляду художньої цінності ці оповідання ще грішать схематизмом, прямолінійністю, однак у них відчувається жагучий цивільний пафос
Оповідання, представлені в російських перекладах, у більшості випадків – короткі реалістичні замальовки. Вони не претендують на узагальнення, це як би вихоплені кадри із ще не створеного &;#8216;повнометражного фільму, але серія оповідань допомагає представити ціле. Уже по цих оповіданнях видно, у якому напрямку розвивається дитяча література арабських країн: соціальна спрямованість, реалізм, прагнення виховати любов до своєї країни й виростити молоде покоління активними громадянами
(2 votes, average: 4.50 out of 5)