Стасим Перший*
ХОР Строфа І
Дивних багато в світі див, Найдавніше із них – людина, Вітер льодом січе, вона ж 335 дальшу в морі верстає путь – Хай сива хвиля бушує,
А човен пливе вдаль, Уславлену в богинях Землю, Вічно й невтомно родючу, виснажує,
340 Плугом щороку в ній борозни орючи Із конем своїм, людина.
Антистрофа І
Птиць безтурботні зграї й риб, Що живуть у морських глибинах, Звірів диких з гущин лісних 345 В пастку й оплетену вправно сіть Розумна ловить людина
Й собі скоря їх. В полях і в горах звірів ловить, Хитрим знаряддям
350 І запрягає коня довгогривого І бика в ярмо заводить.
Строфа II
І мислей, як вітер швидких, І мови навчивсь чоловік, 355 Звичаїв громадських пильнує здавна; Від лютих стуж, буйних злив Знайшов міцний захист він, Благодольний.
360 Майбутню путь ясно зрить, – Нездоланна смерть одна, А біль хвороб, тягар знегод – не страшні нам.
Антистрофа II
Є витвори мудрі в людей – 365 Ясніші від світлих надій, Та часто біди від них більш, як блага; Хто в шані мав клятви міць, Батьків закон, гнів богів,
370 Той – преславний. Безславним хай буде, хто посмів На кривдну путь серцем стать –
375 Й ні в домі гість, ні друг мені він не буде. Чи безсмертних то знак? Я повірить боюсь, Та її пізнаю, і чи можу сказать,
Що вона,- не дитя Антігона? Ой нещасна-бо ти 380 О, Едіпа, нещасного батька, дочка! Що з тобою, скажи?
В чім винують тебе? І невже-бо ти царські закони Так безумно посміла порушить?
Переклад Б. Тена
(1 votes, average: 5.00 out of 5)