Іскра бориславського полум’я жевріла в душі Івана Франка ще з дитинства. У батьковій кузні малий Івась чув розповіді селян, які приходили до батька-коваля, про лиходійство бориславських фабрикантів, про страшні події на нафтових промислах. Згодом Франко прийшов до читачів із своїм тематично новаторським “робітничим” епосом – малою (цикл оповідань) і великою (“Воа сопз^гісіог”, “Борислав сміється”) “бориславською” прозою. Борислав – західноукраїнський центр нафтової промисловості. Голодна смерть гнала на тяжку
Тут за нужденне животіння вони добровільно продавали свою силу і здоров’я, ставали злиденними, голодними, обшарпаними ріпниками. Борислав – драматична епопея боротьби праці і капіталу, епіцентр класової боротьби в Західній Україні. Символічно представлена в повісті робітнича маса, її сила і могутність нагадують бурю, повінь, хмари: “Буря збиралася над Бориславом – не з неба до землі, а з землі проти неба… Збиралися грізні хмари: се ріпники сходилися на велику робітничу раду”.
Бенедьо Синиця, головний герой повісті, слухає розповіді людей про страждання
Це “найбільший бориславський туз”, підприємець Герман Гольдкремер. Для потомственого робітника Бенедьо Синиці народний біль – його біль. Для Германа Гольдкремера, який у житті понад усе любив гроші, “вид безмірної нужди” приносив задоволення, “ситий спокій”: “Висушуючи ті поля, висисаючи всі живі соки з землі, воно (сонце) працює для мене, воно згонить дешевих і покірних робітників до моїх’ фабрик!” Для Германа посуха – це реальна можливість ще на одну сходинку піднятись “по драбині багатства”.
Отже, в центрі повісті – непримиренна боротьба двох ворожих світів, яка відбувається в Бориславі. Сам Борислав також можна вважати головним героєм повісті. Це місто гноблених і нещадно експлуатованих, але нескорених і могутніх.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)