Вершиною розвитку жанру вважаються ” Мисливські усмішки “, які Максим Рильський назвав “ліричною поезією в прозі”.
Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських – про перебування людини на полюванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери “мешканців” лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним
В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.
Герой ” Мисливських усмішок “, який є й оповідачем,- трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у поверненні додому – здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього –
Художні компоненти “Мисливських усмішок”: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола.
Усмішки “Відкриття охоти”, “Заєць”, “Лисиця”, “Лось”, “Ружжо”, “Дикий кабан, або вепр”, “Екіпіровка мисливця”, ” Як варити і їсти суп із дикої качки “, ” Сом ” – ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.
“Мисливські усмішки” – яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.