Аналіз усмішки “Як варити і їсти суп з дикої качки”

” Як варити і їсти суп із дикої качки ” – одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі “Перець” 1945 р.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. “Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту

яєць і стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…

Їдете ви компанією, тобто колективом, так – чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці… “.

За цим описом збирання на полювання – неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: “Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього

пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать… Це ввечері… А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись”.

Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: “І вільно дихається, і легко дихається… “.

Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне – що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз усмішки “Як варити і їсти суп з дикої качки”