Вірш “Громадянин” (1825) – вершина цивільної лірики Рилєєва. Тут явно чується голос поета-трибуна, полум’яного оратора, що вважає себе вправі грізно дорікати, вимагати відповіді від коливних співгромадян. Вірш будується на прямому протиставленні поета, борця за волю, щирого громадянина, і юрби, що складає з “перенароджених слов’ян”.
У цих словах укладений важливий зміст. Головна провина деяких молодих сучасників Рилєєва саме й полягала в тім, що вони забули про героїчні подвиги предків, “переродилися” і тепер тягнуть
Характерне для декабристів прагнення звеличувати події російської історії, її героїчних діячів, протиставляючи їх сучасному “зніженому племені”, привело Рилєєва до створення особливого циклу добутків, які він назвав “Думами”. У цьому випадку поет звертається до жанру українського фольклору. У передмові до окремого видання “Дум” Рилєєв спеціально підкреслювала цю обставину: “Думи – стародавня спадщина від південних братів наших… Ще дотепер українці співають думи про героїв своїх: Дорошенке, Сагайдачному, Палее…”
Ціль
Рилєєв не прагнув до історичної точності у своїх добутках. Об’єктивна історична правда не цікавила поета-романтика. У своїх героях він виділяв насамперед ті риси, які максимально наближали їх до насущних потреб сучасності. От чому нерідко його персонажі говорять мовою початку XІX в., висловлюють думки, більше характерні для декабристів, чим для людей давньої давнини.
Треба, однак, сказати, що художня майстерність Рилєєва вдосконалювалася. Це, зокрема, виявилося в думі “Іван Сусанін”, відзначеної Пушкіним
(2 votes, average: 3.00 out of 5)