Вірш “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…” присвячено А. П. Керн, з якої Пушкін уперше зустрівся в 1819 році у своїх знайомих у Петербурзі. Через 6 років вони зустрілися в Тригорському. Керн зачарувала поета.
Перед від’їздом молодої красуні Пушкін приніс їй видрукуваний перший розділ “Євгенія Онєгіна”, куди був вкладений листок з віршем. Але тільки чи любовній темі присвячений цей вірш? Про що й що говорить воно?
У вірші автор в основному використовує складні й прості речення, ускладнені порівняльними зворотами, завдяки
Пушкіна не вважає важливим описувати ці роки, адже він був у посиланні, відірваний від звичного життя.
У першій строфі двічі повторюється звук “п” – “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье: переді мною з’явилася ти…” Цей звук вимовляється із придихом, передає трепет. У другій строфі повторюється звук “т”, що допомагає передати томління, тривогу автора. У третій строфі повторюється “твердий” звук “ж” у словах
Ясно, що Пушкін прагне намалювати доконаний образ жіночої краси.
Але зате як послідовно, хоча й узагальнено, простежене життя самого поета! Легко довідатися по перших рядках давню зустріч із Керн, а в другій строфі молодого Пушкіна у світському Петербурзі. Третя строфа “Ішли роки. Бур порив заколотний розсіяв колишні мрії…” указує на романтичний південь, а четверта обертає пам’ять до початку посилання в Михайловское. Кожний період у житті поета рисується їм дуже коротко, але точно.
Вірш стає короткої духовної й, звичайно, опоетизованою біографією Пушкіна.
Процес відродження людини до Творчості (“И серце битися в упоенье, і для нього воскресимо знову й божество, і вдохновенья, і життя, і сльози й любов”) і відчуття повноти життя закономірно вінчаються почуттям любові.
У вірші Пушкіна типу зачарування красою сполучилася з іншого боку – темою творчого вдохновенья. Послання містить у собі глибокі роздуми про життя, про радість творчості, про почуття повноти буття, що виражено в радісній заключній строфі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)