Володимир Винниченко – письменник незвичайної долі. Його творчість у перші десятиліття XX століття викликала чи не найбільший інтерес читачів, прокладала українській літературі стежку до інших культур. У багатьох його драмах є образи героїв, які борються не за особливе щастя, аза ідеали людства.
Так, у драмі “Гріх” показана ідея служіння наваго народу. Автор подає два протилежні табори героїв: немолоді гуртківці – однодумці, революціонери, і жандарми охоронці старих законів та влади. Борці мають підпільну друкарню, їхню діяльність
Починається двобій між протилежними силами. Революціонерка Марія розраховує лише на себе, на свій розум. Вона нікого і нічого не боїться, показує ворогові свою духовну незалежність від нього, свою внутрішню силу, коли підносить до уст отруту.
Так жорстокого обійшлася доля із цією самовпевненою жінкою, але героїня залишилася душень вільною, не зламалася перед страхом смерті, не скорилася ворогові.
Полковник Сталінський – сильний, підступний і безжальний ворог. Вів розкриває перед героїнею секрет своєї влади над нею:
“Сталінський
Марія одводить руки і мовчком дивиться на нього.
Сталінський. Сказать? Ну. Слухайте.
Секрет у нас самих Так, так, дорога моя, у вас самих. Не розумієте? Ну, поясню. Чого для вас ця історія така тяжка, а для мене чого байдужа й навіть навпаки? Того, думаєте, що ви порядна, а я мерзотник?
Мораліст тут не грає ніякої ролі. Того, хороша моя, що ви виступаєте проти своїх, а я виступаю проти ворогів. Ви продаєте своїх. От у чому вся штука.
Розумієте? Це є найбільше злочинство серед людей. Навіть ми жандарми, не можемо цього робити. І от чого це так вас мучить”.
Коли людина переходить межу між добром і злом, тоді вона вчиняє гріх, бо йде проти совісті. Саме такі проблеми були актуальними на той час, вони ж залишаються актуальними і сьогодні.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)