Поет призиває нас звільнитися від “влади фатальний” коли прийде час до дії. Пушкіна призиває й заклинає нас вірити в “зірку чарівного щастя”, тобто у волю, гарні часи для Русі. По – моєму вірш починається з відкидання тихої слави, тому що Пушкін відкидає славу, що прийшла сама собою – “надіями”.
Пушкіна закінчує добуток з надією на історичне безсмертя, тому що він сподівається на те, що його добутку внесли свій внесок до волі й рівності. Що й він вніс вклад у скинення самовладдя, скиненню кріпосництва й рабства.
Пушкін
Влада він назве “фатальний” тому, що вона не правильна, не чесна, переломна. Слово “поки” уживається у вірші з – за зміни всього, кожний “свободолюбивец” може бути усунутий, прибраний
Пушкін називає волю “зіркою чарівного щастя” з – за той, що волю складно дістати – як зірку. Воля чарівна, вільний уже ніколи не зможе бути чиїм – те рабом. Воля – це щастя, мабуть найбільше щастя для людини.
Читав мотив вірша здається, що спочатку Росія спить. Наприкінці ж поет говорить: “Росія встпрянет від сну”, що виходить, що Росія повинна пробудитися й повстати. Вірш кличе до змін і вдосконалень.
Читаючи вірші Пушкіна, ми не тільки попадаємо під чарівність його дивного поетичного дарунка, але й відкриваємо для себе особливий талант цього поета – талант дружби. Вірша, присвячені дружбі, займають особливе місце в його Творчості. Глибоке почуття дружби зародилося в Пушкіна в щасливі ліцейські роки, де він уперше перейнявся духом братерства й товариства, де зустрів близьких за духом людей, дружбу з якими проніс через все життя.
Це И. Пущин, А. Дельвиг, В. Кюхельбекер і багато хто інші. Дружба не раз рятувала поета від самітності й туги, підтримувала його віру в людей, робила навколишній світ прекрасніше. Вірш “До Чаадаєва” починається рядками, у яких Пушкін згадує про безтурботну юність:
Любові, надії, тихої слави
Недовго ніжив нас обман,
Зникли юні забави,
Як сон, як ранковий туман
Ми бачимо, як чудово передає поет відчуття, які випробовує людина в пору дорослішання, коли приходить час розстатися з наївними мріями й ілюзіями дитинства. Цей вірш написаний у формі послання до приятеля. Чаадаєв – друг Пушкіна, офіцер, філософ, член революційного суспільства “Сполучник благоденства”.
Не можна не звернути уваги на те, що в цьому вірші інтимна лірика зливається з політичної й цивільної:
Ми чекаємо з томленьем упованья
Мінути вільності святий, Як чекає коханець молодий
Мінути вірного свиданья.
Поет широко дивиться на мир, що змушує його відчути свою відповідальність за те, що відбувається з рідною країною. Тому він призиває як свого друга, так і всю вільнодумну молодь Росії присвятити своє життя вітчизні. Пушкіна виражає надію, що самовладдя буде зруйновано, що Росія стане вільною країною. Вона не забуде ті, хто боровся проти самодержавства:
Поки свободою горимо,
Поки серця для честі живі,
Мій друг, вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви!
Цей вірш можна визначити і як патріотичне. Слова “вітчизна” і “воля” тут звучать як синоніми. Слово “зірка” у часи Пушкіна символізувало революцію.
Вірш це не було надруковано відразу, але його знала й повторювала прогресивна молодь, майбутні декабристи. Саме з такими людьми Пушкін зв’язував всі свої мрії й надії. У посланні “До Чаадаєва” відчувається переконаність поета в тім, що саме в цей момент історичного розвитку вітчизні потрібні ті прекрасні якості, які є в прогресивної дворянської молоді: освіченість, розум, чесність, енергія, невгасиме прагнення до волі, гаряча любов до батьківщини. От чому така глибока віра в краще Майбутнє звучить у фіналі вірша:
Товариш, вір: зійде вона,
Зірка чарівного щастя,
Росія вспрянет від сну,
И на уламках самовластья
Напишуть наші імена!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)