Уперше з героями роману автор знайомить нас напередодні того, як вони в складі французьких військ, ведучих бойові дії проти фашистських завойовників у Фландрії, відступають, виявляються захопленими в полон і відправленими в концентраційний табір для військовополонених на території Германії
Головні герої оповідання – парубок по імені Жорж, капітан де Рейшак, його далекий родич і командир, а також їхні товариші по службі Блюм і Иглезиа, що був жокей де Рейшака, а тепер його ординарець. Сюжет роману не має лінійної композиції. Він побудований
Мати Жоржа, Сабіна, належить до бічної лінії стародавнього дворянського роду де Рейшаков, чим неймовірно пишається. Її сім’я живе в доставшемся їй у спадщину фамільному замку. Серед інших реліквій і документів, зібраних Сабіною, у замку зберігається портрет одного з її предків, що, по переказі, через невірність дружини покінчив із собою пострілом з пістолета й був знайдений у спальні, що прибігла на звук пострілу прислугою зовсім
Вона змусила його вийти у відставку з військової служби, купити величезний чорний автомобіль для спільних поїздок, а їй – гоночну машину й скакового коня. Слідом за придбанням коня почалося її тісне спілкування з жокеєм Иглезиа, людиною досить непривабливої зовнішності, що викликало в де Рейшака пекучі ревнощі. Незабаром де Рейшак був покликаний в армію й, незважаючи на свої підозри, улаштував так, щоб жокей черід його ординарцем, тобто як і раніше залишився в нього вподчинении.
Жорж, виявившись в армії, попадає під командування де Рейшака, що одержує від Сабіни, матері Жоржа, лист із проханням подбати про її сина. Її лист валить Жоржа в лють. Він не встигає взяти участь у боях, оскільки його загін змушений відступати під натиском супротивника. Спочатку це відбувається під предводительством де Рейшака.
Однак той усе більше втрачає як би те не було бажання виконувати свої командирські обов’язки. На думку Жоржа, все його поводження, його фаталізм і безтурботність перед особою небезпеки свідчать про його бажання покласти кінець своєму існуванню, оскільки тільки смерть Представляється йому виходом з того положення, у яке він сам себе поставив, женившись чотири роки тому на Коринне.
Кавалерійський загін де Рейшака пересувається по Фландрії, спостерігаючи на всіх її дорогах сліди, залишені війною. Узбіччя засіяні трупами людей, тварин, речами, які їхні хазяї залишили на дорогах, будучи не в змозі волочити їх за собою далі.
В одному сільці, де загін зупиняється на привал чекаючи наказів від командування, Жорж і його друзі спостерігають сутичку між двома чоловіками через молоду жінку, чоловік якої перебуває на війні. Брат чоловіка з рушницею намагається віднадити від своєї невістки нахабного залицяльника й захистити честь сім’ї. Жорж, як йому здається, устигає помітити її молочно-блідий силует у досвітню годину, а іншим разом – колихання фіранки, за якого вона? нібито недавно стояла, і цього йому вистачає, щоб у найважчі хвилини повної позбавлень життя згадувати цю дівчину й уявляти собі, що він не самотній і зігрітий теплом її любові
Наказу від командування де Рейшаку дочекатися так і не вдається, і він вирішує рушити разом зі своїм загоном на пошуки вцілілих частин французької армії. По дорозі в одній із сіл вони’ бачать жалобну процесію. Всі її учасники приймають загін у багнети, і лише одна жінка, зглянувшись над кавалеристами, показує їм шлях, вільний від ворога. Незабаром через огорожу починає, строчити автомат.
Рейшак, що сидить на коні, устигає лише оголити шаблю, але кулі наздоганяють його й він гине. Кавалеристи кидаються врозсип, і Жорж продовжує шлях тільки з одним лише Иглезиа. Вони пробираються в порожній, як їм здається, будинок і хочуть’ підшукати в ньому для себе який-небудь цивільний одяг.
У будинок^-виявляється самотній старий, що лише після погроз погоджується дати її Жоржу й Иглезиа. Разом з ними він добирається до найближчого постоялого двору, де всі троє, сп’янівши від ялівцевої горілки, проводять ніч
Ранком Жорж і Иглезиа, відчувши наближення супротивника, намагаються зникнути в лісах. Але вислизнути їм не вдається, їх вистачають і кидають у повнісіньким полоненими французами вагон для перевезення худоби. Кожному, хто попадає в цей вагон, що неймовірно повільно рухається убік Німеччини, здається, що він не зможе дихати його смердючим, спертим повітрям більше декількох секунд. Без їжі й питва Жоржу й Иглезиа має бути провести тут довгі дні.
Через якийсь час у той же самий вагон попадає Блюм, товариш Жоржа по загоні. Жорж ділить із ним останню краюху хліба
Всі троє незабаром виявляються в концентраційному таборі, де Жорясу й Иглезиа (Блюм через якийсь час умирає) має бути провести п’ять років. У таборі життя тече за своїми законами. Полонених використають на грабарствах, виплачуючи їм жалюгідні табірні гроші.
За провини й недбальство в роботі їх витончено карають. Один раз, скориставшись неуважністю вартового, Жорж намагається бігти, однак мисливці виявляють його в лісі сплячої й відправляють назад.
Бажаючи хоч чимсь забрати час, Жорж і Блюм намагаються витягнути в Иглезиа нові подробиці його відносин з Коринной де Рейшак. Блюм проводить паралелі між долями капітана де Рейшака і його предка, зображеного на портреті в будинку Жоржа, тому що Жорж докладно йому про нього розповідав. Блюм придумує всі нові й нові обставини його життя й смерті, намагаючись через один де Рейшака зрозуміти іншого, розібратися в них родових рисах
Після звільнення Жорж живе в рідному домі й працює на землі. Один раз він зустрічається з Коринной, думки про яку підтримували його у хвилини важких випробувань. По її поводженню, а також по поводженню Иглезиа важко затверджувати, що все сказане жокеєм про його відносини з Коринной – правда
Е. В. Семина
(1 votes, average: 5.00 out of 5)