Я люблю читати українські народні казки. В багатьох із них розповідається про добро та зло. Одна з таких казок – це казка “Правда та кривда”.
В ній дядько вирішив довести своєму племіннику, що краще жити неправдою. Вони запитали заробітчанина, пана та попа, як “тепереньки лучче жити”: чи правдою, чи кривдою? Усі ці люди вибрали кривду, запевняючи, що правди не існує. Небіж засумував. Він був бідний, і до того ж мусив тепер віддати усю свою худобу дядькові, бо виявилася правда дядькова.
Але доля вирішила довести інше. Хлопець через
Юнак вирішив помститися нечисті та допомогти людям. Він отримав винагороду за свої добрі ВЧИНКИ – став королем. Але найголовніше сталося пізніше.
Якось до королівства завітав його дядько. Король був до нього привітним, а пізніше розповів, хто він є насправді, а найголовніше – що краще жити правдою, робити добро. На підтвердження цього дядько отримав два кораблі. Та заздрощі не дозволили йому мати користь із цього.
Врешті, дядька занапастили ті самі чорти, які випадково
Але не треба це розуміти так, що потрібно робити усе із розрахунком. Добро не одразу вертається, воно приходить несподівано, коли ми на це найменше чекаємо.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)