11 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВАСИЛЬ СТУС
Життєвий подвиг В. Стуса
Є в нашого народу улюбленці, яких він носить у серці, до яких звертається в скруті. Здебільшого це не воїни, не герої. Ім’я їм – легіон. Професія – мученики.
Люди не забувають тих, хто життя віддав за други своя. Може, тому ім’я Василя Стуса повернулося до українців не тільки як ім’я поета, а як ім’я людини, що зійшла на Голгофу за щастя рідної країни…
Тернистий шлях почався 4 жовтня 1966 року. Талановитий літературознавець, аспірант
У 1972 році, 12 вересня, пролунав вирок: 5 років таборів суворого режиму, 3 роки заслання. Знов “привітна” Колима розкрила обійми для інакодумця. Чим же завинив Василь Стус?
Тільки тим, що понад усе любив Україну, хотів бачити її дійсно вільною, боровся з офіційною брехнею, не міг мовчати, коли гинули кращі її діти.
Ярій душе. Ярій, а не ридай…
…Усім нам смерть судилася зарання…
Розлука з батьківщиною була болісною й довгою. Що підтримувало його? Пам’ять, спогади про Україну, сни, у яких він знов був там, “у днях забутих”, де
Сонця хлюпочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких пожиттєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Убивці дочекалися амністії, а патріот Стус відбув повний строк. 1979 року він повертається до Києва, а у жовтні 1980-го знов опиняється за гратами. Тирани бояться нескорених, незламних. Рік Стуса тримали в одиночній камері. Не зламали – і ось новий вирок: десять років таборів, п’ять – заслання.
Знущання було витонченим: гноблячи тіло, не забували про душу – забирали кожний написаний вірш, кожний рядок, кожний переклад. Посміхаючись, сказали, що все спалено.
За таких обставин можна стати звіром, можна – богом. Це залежить від глибинних властивостей, притаманних людині. Еллініст Лосєв у таборі написав одну з найкращих робіт з міфології. Літературознавець Бахтін – фундаментальну працю по теорії літератури.
Василь Стус вивчив французьку й англійську мови, перекладав Рембо, Бодлера, Кіплінга, Рільке, Гете. І написав свої найкращі вірші – про Україну, про кохання, про дружину й сина, яких бачив тільки вві сні. Моторошно стає, коли читаєш:
Наснилося, з розлуки наверзлося,
З морозу склякло, з туги – аж лящить.
Над Прип’яттю світання зайнялося –
І син біжить, як горлом кров біжить.
Без надії на життя, але з вірою в повернення до батьківщини, хоч після смерті, стояв у своєму великому стоянні Василь Стус.
…Він помер у ніч з третього на четверте вересня 1985 року в карцері ВС-389/36. Прах його повернувся в Україну 16 листопада 1989 року. Присутні були понад сто тисяч українців…
(2 votes, average: 4.50 out of 5)