Реферат на тему:
Життя і творчість
Григір Тютюнник
(5 грудня 1931 – 6 березня 1980)
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо. Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив п’ятий
Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат – письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного слова –
Перша зустріч письменника з читачем (за підписом “Григорий Тютюнник-Ташанский”) – оповідання “В сутінки” (рос. мовою: Крестьянка.- 1961. – № 5).
Після закінчення Харківського університету (1962) Гр. Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. В 1963 – 1964 pp. працює в редакції газети “Літературна Україна”, публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: “Дивак”, “Рожевий морок”, “Кленовий пагін”, “Сито, сито… “.
Молодіжні журнали “Дніпро” та “Зміна” вміщують новели “Місячної ночі”, “Зав’язь”, “На згарищі”, “У сутінки”, “Чудасія”, “Смерть кавалера”.
Зацікавившись кінематографом, Гр. Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, – створює літературний сценарій за романом Г. Тютюнника “Вир”, рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми.
Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністю віддається літературній творчості.
1966p. вийшла перша його книжка “Зав’язь” (вид-во “Молодь”). “Зав’язь” була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім’я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді.
Журнал “Дружба народов” відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967р.
У 1968р. “Литературная газета” оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання “Деревій”.
Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість “Облога” та кілька оповідань.
У 70-ті роки з’являються у пресі – республіканській (“Вітчизна”, “Дніпро”, “Ранок”) та всесоюзній (“Дружба народов”, “Сельская молодежь”, “Студенческий меридиан”) нові твори Гр. Тютюнника. У Талліні виходить збірка його оповідань естонською мовою (1974). Журнал “Сельская молодежь” у 1979р. (№ 1) повідомляє, що його нагороджено медаллю “Золоте перо” – за багаторічне творче співробітництво.
Виходять друком збірки “Батьківські пороги”, “Крайнебо” (Київ, 1972, 1975), “Отчие пороги” (Москва, 1975), “Коріння” (Київ, 1978).
Тютюнник перекладав українською мовою твори В. Шукшина: 1978р. у видавництві “Молодь” вийшла збірка оповідань та кіноповістей “Калина червона”; він перекладав і твори М. Горького (“Серце Данко”), І. Соколова-Микитова (“Рік у лісі”) та ін.
На початку 70-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві “Веселка”. Серед його продукції – настільна книга-календар для дітей “Дванадцять місяців” (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача.
Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань “Ласочка” (1970), казок “Степова казка” (1973), які по-новому розкрили талант письменника.
За книги “Климко” (1976) і “Вогник далеко в степу” (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980p.
В останні місяці життя письменник працював над повістю “Житіє Артема Безвіконного”.
Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством.
1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)