УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС
I семестр
1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
УРОК № 19
Тема. Засудження жаги до наживи, холодного розрахунку та бездуховності суспільства в романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста”. Розвінчання, “деромантизація” злочинного світу
Мета: показати учням огидність злочинного світу, антигуманних учинків героїв, майстерно зображених у романі письменника; розвивати навички характеризування героїв, висловлювання своїх суджень про них; виховувати на засадах
Оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього.
Тип уроку: формування вмінь та навичок.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Як стають злочинцями? Одні потрапляють у дуже складні життєві ситуації і, залишившись без засобів до існування, змушені йти на злочин; інші потрапляють під негативний уплив, ще інші стають жертвами свого заздрісного, зіпсованого характеру.
Шляхи різні, а кінцевий результат один – покарання від суспільства, від Бога чи від самого себе через моральні страждання.
Та
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Формування вмінь та навичок
1. Евристична бесіда, виконання завдань пошуково-дослідницького характеру
¦ На які умовні групи ви б розподілили негативних персонажів роману “Пригоди Олівера Твіста”? (На чиновників, зовні добропорядних, а по суті – злочинців; на злочинців за характером; на дітей, які стали злодіями через безвихідь; на злочинців, які розуміють своє становище, що їх обтяжує,- вони ще не втратили людської гідності.)
¦ Назвіть представників цих груп і стисло їх схарактеризуйте, навівши цитати з тексту.
Очікувані відповіді
– Члени опікунської ради робітного дому – бездушні, жорстокі, жадібні до наживи за громадський кошт: “Члени ради були всі дуже мудрі й глибокодумні філософи, і, коли вони придивилися ближче до робітного дому, вони помітили те, чого звичайні смертні ніколи не помітили б, а саме, що бідним він подобається. Робітний дім став для них улюбленим місцем розваг: тут була безплатна їдальня, тут давали сніданок, обід, чай і вечерю задурно цілісінькій рік, на громадські кошти,- одне слово, рай із цегли і вапна, де панувала втіха й не було місця роботі. “Еге! – вирекла авторитетно рада. – Нема дурних! Ми живо наведемо тут порядок і покладемо край цій розпусті!
Отже, рада ухвалила надати біднякам на вибір дві можливості (силувати ніхто не хотів, о ні!): або конати помалу з голоду в стінах робітного дому, або вмерти відразу з голоду на вулиці поза ним. …Протягом перших шести місяців Оліверового перебування нова система діяла на повний хід. Спочатку вона викликала великі витрати, бо рахунок трунаря одразу виріс, а до того ще довелося перешивати одежу, що мішком обвисла на двох-трьох тижнях нової дієти на змарнованих захарчованих мешканцях робітного дому. Але сама кількість мешканців, а також бідняків, що зверталися по допомогу до парафії, помітно зменшувалась, і рада була в захваті”.
– Судді – недалекі, нерозумні, жорстокі, бездушні, байдужі до долі людей: “”Друже мій, ви говорите досить нечемно, але здаєтеся чесним, щирим чоловіком”, – зауважив суддя, повертаючи свої окуляри до кандидата на Оліверову премію, на кожній рисі обличчя якого лежало тавро патентованої жорстокості. Але підсліпуватий суддя майже зійшов на дитинство: де ж йому спостерігати те, що впадало в очі всім звичайним людям”.
– Трунар Соуерберрі і його дружина; містер Бамбл, місіс Менн та ін. – жорстокі, жадібні, безсердечні: “”Ану, гайда вниз, мішок з кістками! – З цими словами вона відчинила бокові двері й штурхнула Олівера по крутих вузеньких східцях до темної вогкої комірки…
…- Твоя постіль під прилавком. Сподіваюсь, ти не боїшся спати серед трун? А проте бійся чи не бійся, а все одно тобі ніде більше спати””.
– Дорослі злодії Феджін, Сайкс, Монкс та ін. – жорстокі, цинічні, немає нічого святого в душі, вбивці; залучають дітей до злочинних справ: “Феджін: “Гарна штука – кара на горло! Мертві не знають жодних таємниць! Гарна це штука для нашого ремесла!
Усіх п’ятьох почепили на мотузці, і нікому тепер вимагати поділу здобичі, ніхто вже не викаже мене, підігнувши хвоста””; “Це… все моє, власне. Це все, що я надбав про чорний день на старість. Люди звуть мене скнарою, мій любий, тільки скнарою.
Олівер подумав, що дідусь таки дійсно скупий, коли, маючи стільки золотих годинників, живе в такому брудному барлозі…”; Сайкс: “Собаки взагалі не схильні мститися своїм господарям за їх кривди, але пес містера Сайкса мав, очевидно, таку саму кепську вдачу, як і його пан, і, може перебуваючи в цю мить під враженням болісної образи, він без жодного попередження вчепився зубами в його черевик, шарпонув його щосили за литку й з гарчанням поліз під лаву, щасливо ухилившись від кинутого йому в голову жбана”; Ненсі: “Держи собаку, він порве його на шматки! Так йому й треба,- гукнув Сайкс, пручаючись у руках дівчини. – Пусти, а то голову об стіну заб’ю”; “”Дякуйте Богові день і ніч, люба леді, що добрі люди виховали й гляділи вас,- скрикнула дівчина. – На колінах дякуйте Богові, що вам не довелося зазнати голоду й холоду, бешкету й пияцтва, і. і ще чогось, ще гіршого, чого зазнала я мало не від колиски””; “Так, ви перша озвалися до мене такими милосердними словами! Може, якби я почула їх кілька літ тому, вони врятували б мене від гріха і недолі.
Але тепер уже пізно, надто пізно”.
2. Інтерактивна вправа “Мозковий штурм”
Зробіть висновки зі спостережень над текстом, характеризуванням героїв.
Очікувані відповіді
– Автор гнівно засуджує жагу до наживи, холодний розрахунок та бездуховність представників суспільства – злочинців прихованих та очевидних.
– Письменник “деромантизує” злочинний світ, викриваючи його огидність та відворотність.
– Автор показує, що і в найскладніших умовах у людини є вибір.
– Письменник закликає людей простягати руку підтримки знедоленим, щоб не дати їм схибити, зійти з правильного шляху.
V. Домашнє завдання
Схарактеризувати героїв повісті, проаналізувати, вмотивувати їх поведінку, підтвердити свої думки цитатами з тексту.
VI. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа “Мікрофон”
Продовжте речення:
– Мене найбільше вразило…