Микола Куліш – митець багатогранного таланту. Він писав прозу й публіцисти ку, але визнання до нього прийшло, коли Гнат Юра поставив у Харкові драму “97”.
Творчість М. Куліша – це багатогранне, загострене зображення побуту пси хології українців.
На Україні у перші десятиліття XX століття відбувалися складні соціально культурні процеси, точилися гострі політичні й літературні дискусії. Микола Куліш завжди знаходиться у центрі подій, головний герой його твору – українець за походженням, але малорос за своєю суттю. Він типовий
Причину усіх життєвих невдач він бачить у власному прізвищі: “Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти – Мазайло! На служб) не приймали – Мазайло!
Од кохання відмовлялися – Мазайло!” Він обирає собі нове прізвище серед кількох таких, що звучать “благородно”: Тюльпанов, Розов,
Абсолютна відсутність національної свідомості, зневага до свого прізвища, по батькові характеризують доньку Мини Рину. Вона живе в такий час і в такій країні, де все це можна швидко змінити, написавши заяву до загсу.
Щоб підтримати Мину Мазайла у його рішенні, як на крилах прилетіла з Курська тьотя Мотя – живе втілення великодержавної пихи. Її українофобство, зверхньо-зневажливий тон, коли мова йде про українське, – цс ознака міщанського світогляду.
Твір Миколи Куліша “Мина Мазайло” глядач сприймав як політичну сатиру на міщанство, як критику національної упередженості й великоросійського шовінізму.