З КНИГИ ПІСЕНЬ – Сонет 312 – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА

Сонет 312

Ні зір ясних мандрівні каравани,

Ні стрімкощоглі на морях човни,

Ні рицарі звитяжної війни,

Ні олені стрункі серед поляни,

Ні строф любовних плетиво кохане,

Ні вісті радісні із чужини,

Ні спів жіночий ранньої весни

В садах, де чисті гомонять фонтани,-

Ніщо поваби серцю не несе,

Бо згасло сонце і померкло все,

Разом із ним засипане землею.

В життя моє лиш смуток увійшов.

Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов,

Що краще був би не стрічався з нею.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

З КНИГИ ПІСЕНЬ – Сонет 312 – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА