Найпоширеніші розміри в силабо-тонічній системі віршування – ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест. Ці назви походять з грецької мови. Так, слово “ямб” споріднене з власними іменами Ямб і Ямбі. Щодо цього існує дві версії. За першою з них, цей віршовий розмір названий так на честь сина німфи гір та лісів Ехо і бога гаїв та скель Пана – Ямба.
За другою – термін походить від імені служниці Ямбі, яка, щоб звеселити богиню плодючості і землеробства Деметру, співала їй пісні, створені бадьорим ямбічним метром. З музичним мистецтвом
У перекладі з грецької термін “дактиль” буквально означає “палець”. На думку греків, цей віршовий розмір за кількістю складів нагадує палець з трьома фалангами. Слово “амфібрахій” походить від слів: “амфі” – біля і “брахус” – короткий.
Ця назва, отже, “розшифровується” як наявність біля короткого складу (в силабо-тоніці – наголошеного) справа і зліва довгих (ненаголошених) складів. І, нарешті, слово “анапест” у перекладі означає “обернений назад”, тобто наголошений склад (довгий) переходить з першого місця у дактилі на третє. Є припущення, що творцем антидактилю був давньогрецький поет Тіртей.