Тема роману “Обломів” – зображення російської дійсності напередодні реформи 1861 року. Ідея роману не новий: головний герой Обломів – “зайва людина”, ледачий, марний, а тому й нещасний. Добролюбов у статті “Що таке обломовщина?” ставить його в один ряд з Онєгіним, Тентетниковим (герой другого тому “Мертвих душ”), Печориним, Бельтовим (герой роману А. І. Герцена “Хто винуватий?”) і Рудиним (герой роману Й. С. Тургенєва “Рудин”).
Критик відзначає риси принципової подібності в цих різні на перший погляд героях.
Переконливим доказом цієї думки стала історія життя Іллі Ілліча Обломова.
“Обломів” – соціально-побутовий роман. Побутовий, тому що автор докладно,
Будучи соціальним, роман має яскраву антикріпосницьку спрямованість. Гончарів наполегливо проводить ідею, що кріпосне право спотворює не тільки селян (така думка традиційна для російської літератури починаючи з 1790 – зі знаменитої книги А. Н. Радищева “Подорож з Петербурга в Москву”), але й самих поміщиків.
Панська розпещеність Обломова приводить до абсолютної бездіяльності, до лінощів розуму й волі, до безсилля жити взагалі. До моменту, коли починається дія роману, Обломів не бажає не тільки займатися чим-небудь, але навіть вставати з дивана, надягати костюм, виходити з будинку на прогулянку, бувати в суспільстві. Поруч із Іллею Іллічем постійно перебуває його кріпак Захар, на прикладі якого Гончарів показує життя й характер звичайного кріпосного слуги.
Двірський Захар відрізняється нерозвиненістю, невмінням що-небудь робити професійно, неохайністю, агресивною реакцією на кожний наказ пана й одночасно щирою відданістю своєму хазяїнові Звичайно, “Обломів” – це історія життя головного героя, однак розуміти роман тільки так було б неправильно. “Обломів” – це соціальний добуток, у якому автор ставить, крім проблеми обломовщини, питання про шляхи подальшого розвитку Росії. Міркування Гончарова про соціальні перспективи країни досить поглиблюють зміст роману й роблять його найцікавішим добутком свого часу. Гончарів розуміє, що патріархальна поміщицька Росія, трохи ідеалізована автором, іде в минуле, а разом з нею, як це ні смутно, ідуть із російського життя дійсно прекрасні риси садибного побуту: хлібосольство, молодецтво, безкорисливість, широка доброта.
Великодушність, щиросердечну чуйність, терпимість до навколишнім демонструє Обломів, вихований у кращих традиціях садибної культури.
Позитивні риси характеру головного героя виявляються при порівнянні Іллі Ілліча й світського чепуруна Волкова, успішного чиновника Судьбинского, журналіста Пен-кина. Подібних “енергійних людей” займають порожні турботи, обіди для корисних знайомств, кар’єру, корисливість, їм властива вовча сутність, схована за люб’язними посмішками. Досить згадати міркування Судьбинского про майбутнє одруження або оповідання Пенкина про свою нову статтю, що стосується всього на світі: погоди, нововинайденого протипожежного засобу, жіночої емансипації, реалістичного напрямку в літературі (1, ІІ). Сонна Обломовка – символ поміщицької Росії – загине, у цьому Гончарів не сумнівається.
Але хто успадкує Росію, хто буде розпоряджатися країною в нову історичну епоху?
Письменник представляє два варіанти рішення цього соціального питання – або примітивний, грубий, але спритний пройдисвіт Тарантьев у компанії з Мухояровий і Затертим, або культурний, чесний, діяльний підприємець Штольц. Тарантьев випрошує в Обломоваденьги по дріб’язках, Мухоярів “куховарить” фальшивий позиковий лист, Затертий керує Обломовкой так, щоб максимально збагатитися самому, крадучи вже по^-великому в наївного хазяїна-поміщика. Ці й подібні їм шахраї й злодії розорять не тільки Обломовку, але й вся держава; для них головне – набити власні кишені.
Штольц – ділок, далекий і від дворянської ліні, і від службового кар’єризму; у ньому ділова хватка сполучається з культурою, що особливо подобається авторові.
Плани Штольца досить прогресивні для свого часу: він припускає скасування кріпосного права, організацію господарства нового типу на місці кріпосного маєтку, пристрій шкіл, пристаней, шосейних доріг, ярмарків. Тоді Обломовка перетвориться в упоряджений, культурний маєток-ферму, що збагачує не тільки власника, але й працівника, а в остаточному підсумку вся держава Так Штольц прагне керувати маєтками Обломова й Ольги Іллінською. Він переконаний, що бути чесним вигідно, саме він рятує Обломовку від Мухоярова й Затертого для сина Іллі Ілліча.
Штольц не говорить про високі суспільні інтереси, які так люблять обговорювати російські патріоти, зате він успішно вирішує свої комерційні й життєві проблеми. У цьому герої письменник бачить вдало знайдену рівновагу “практичних інтересів з тонкими щиросердечними потребами” (2, ІІ). А доказ тому – справи Штольца, коли він без зайвих прохань допомагає Обломову, піклується про Ольгу.
Отже, якщо Обломів втілює Росію що йде, котра не може пристосуватися до нових історичних обставин, те Штольц – Росію нову, який її хотів би бачити Гончарів.
При цьому життєві принципи Штольца, за свідченням Добролюбова й інших сучасників, не властиві російським діловим людям 50-х років XІX століття Гончарів занадто добре розумів це й зробив Андрія Івановича Штольца напівнімцем, вихованим у бюргерській сім’ї, але вирослої й що сформировались як особистість у Росії. Треба помітити, що образ Штольца в ролі людини, здатного підняти Росію, “сказати всемогутнє слово “уперед”” (Гоголь “Мертві душі”, ІІ, 1), здається не цілком переконливим: занадто не по-російському він замкнутий у своєму приватному житті, у своїх особистих інтересах. Автор не зображує його діяльність, тому із працею віриться, що він “робить щось чимале там, де інші нічого не можуть зробити” (Добролюбов “Що таке обломовщина?”). По художній розробці характер Штольца значно уступає характеру Обломова, однак Штольц – зовсім необхідний персонаж, що, будучи протипоставлений заголовному героєві, допомагає розкрити ідею добутку.
У романі є третій головний герой, вірніше героїня, – Ольга.
Цей образ дозволяє в новому світлі побачити життєву позицію Штольца. Саме Ольга стає теперішнім позитивним героєм, відтискуючи на другий план Штольца, з його прогресивними для середини 50-х років XІX століття поглядами. Обломів і Штольц, звичайно, антиподи, але одночасно й рідні брати по своєму світовідчуванню: обоє осмислюють життя у звичних, традиційних рамках, тому, якщо побачать перед собою стіну або безодню, не стануть битися головою або перестрибувати, а відійдуть убік (2, ІІ). Обломів – минуле Росії, Штольц – сиюминутное сьогодення, а Ольга – майбутнє.
Вона рішуче порушує віджилі традиції й здатна на самі сміливі вчинки: історія її любові до Обломову і її життя в заміжжі підтверджують це.
Саме вона, а не Штольц вимовляє суворий вирок Обломову й обломовщині як явищу російського життя. А наприкінці роману з’являється-згадується маленький син Обломова, що узятий на виховання в сім’ю Штольцев. Саме він, повзрослев, буде “облаштовувати” життя Росії через двадцять-тридцять літ
(2 votes, average: 5.00 out of 5)