Алексис Токвиль уважав поняття демократії й волі – протилежними. Він був полум’яний прихильник волі, але аж ніяк не демократії. Дж.
С. Милль бачив у необмеженій демократії небезпека “тиранії більшості”, а для особистості немає різниці, чи підкорилася вона одиночному тиранові або множинному. М. Федотов писав, що демократію спотворив атеїстичний матеріалізм XIX століття, що обезглавило людство. І австрійський державний діяч нашого століття Иозеф Шумпетер називав демократію – сурогатом віри для інтелектуала, позбавленого релігії.
Російський філософ СА Левицкий пропонував розрізняти дух демократії:
1) свобода особи; 2) правова держава;
І вторинні, необов’язкові ознаки її: 1) парламентський лад;
2) загальне виборче право. Ці два останні принципи зовсім не
Очевидні
Повага до людської особистості – більше широкий принцип, чим демократія, і от воно повинне бути витримане неодмінно. Але поважати людську особистість не обов’язково у формі тільки парламентаризму
Однак і права особистості не повинні бути винесені так високо, щоб заслонити
А президент Рональд Рейган (1988, мовлення в Московському університеті) виразила так: демократія – не стільки спосіб правління, скільки спосіб обмежити уряд, щоб воно пе заважало розвитку в людині головних цінностей, які дають сім’я й віра
У нас сьогодні слово демократія – саме модне. Як його не змінюють, як їм не дзенькають, гримлять (і спекулюють).
Але не відчутно, щоб ми добре задумалися над точним змістом його.
Після гіркого досвіду Сімнадцятого року, коли ми з розмаху хлюпнули вто, що вважали демократією, – наш видний кадетський лідер ВА Маклаков визнав, і всім нам нагадав: “Для демократії потрібна відома політична дисципліна народу”.
А в нас її й у сімнадцятому не було – і нині як би того не менше…
У цій стислій роботі я не мав можливості говорити про армії, міліцію, судовій системі, більшості питань законодавства, економіки й про профспілки. Моє завдання було лише – запропонувати деякі окремі міркування, що не претендують ні на яку окончательность, а тільки подати грунт для обговорень
Розумна й справедлива побудова державного життя – завдання високих труднощів, і може бути досягнуто тільки дуже поступово, рядом послідовних наближень і намацувань. Це завдання не згасло й перед сьогоднішніми благополучними західними країнами, треба й на них дивитися очами не захопленими, а ясно відкритими, – але настільки ж вона больней і острей у нас, коли ми починаємо з катастрофічного провалу країни й разученности людей
Непосильно важко становити яку-небудь струнку розробку вперед: вона швидше за все буде містити більше помилок, чим достоїнств, і із працею поспівати за реальним ходом речей. Але й: не можна зовсім не намагатися
В основу пропонованої роботи покладені думки багатьох російських діячів різної пори – і, я сподіваюся, їхнє з’єднання може послужити плодоносною поросллю
(1 votes, average: 5.00 out of 5)