Українська література 6 клас – О. М. Авраменко
ПРИРОДА І РОМАНТИКА
Всеволод НЕСТАЙКО (народився 1930р.)
Всеволод Зіновійович Нестайко – майстер пригодницького жанру. Його творами захоплюються не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Твір письменника “Тореадори з Васюківки” перекладено багатьма мовами світу.
1979 р. рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури ця книжка внесена до Особливого почесного списку Г. К. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. З уривками
Напевно, у деяких з них ви впізнаєте себе!
“Усе своє свідоме життя я прожив у Києві. Знаю його й у далекі довоєнні часи, і в страшну годину лихоліття – у роки фашистської окупації, і вщасливу мить звільнення. І в тяжкі роки відбудови, і в наш час…
Коли я був маленьким хлопчиком, страшенно хотів якнайшвидше вирости й стати великим, дорослим. Може, тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний.
Мене дражнили
А тому, що руде волосся на моїй голові стирчало, як голки в їжачка. А прозвав мене так Філя Шпиндель. Було це на уроці географії. коли ми проходили Африку.
Коротше кажучи, я страшенно хотів якнайшвидше вирости. І така мене брала нетерплячка, така нетерплячка, що я вам розказати не можу! Я годинами стояв і мокнув під дощем, підставляючи зливі свою руду довірливу голову, бо мій сусіда й приятель Вітасик Дяченко запевняв, що від дощу швидше ростуть. Він нещодавно переїхав до Києва із села й уособлював для мене народну мудрість. А мама лише дивувалася, чого це я повсякчас шморгаю носом…”
Спогади В. Нестайка про дитинство напрочуд яскраві: він розповідає про давні події так, ніби вони сталися вчора.
“Про нічні польоти я розказував мамі (не згадуючи, звичайно, з ким літав). І мама сказала, що коли дітям сниться, ніби вони літають, то це означає, що вони ростуть.
Отже, люди ростуть уві сні. Отже, що більше спати, то швидше виростеш! І я почав лягати спати… о сьомій годині вечора. Скільки отого золотого, неповторного часу дитинства я ось так проспав!
У сні. нетерплячці я не зогледівся. як несподівано виріс. Витягнувся майже під два метри, і ото дивина – перестав бути рудим. І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, бо дитинство – найпрекрасніша. найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад – у дитинство.
Та немає в часу дороги назад. Час іде тільки вперед…”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)