Почуття, що лежить в основі віршів Пушкіна, завжди так тихо й лагідно, так людяно. Їхня форма спокійна й граціозна. Слів небагато, але вони так точні. Поет нічого не заперечує, нічого не проклинає, на все дивиться з любов’ю й благословенням. Навіть смуток його незвичайно світлий і прозора. Любов, дружба – головні почуття, зображувані Пушкіним.
Герой лірики Пушкіна прекрасний у всім, тому що чесно й вимогливий до себе.
Любов у лірику Пушкіна – це здатність піднятися над дрібним і випадковим. Висока шляхетність, щирість і чистота любовного
Цей вірш написаний настільки просто, що здається, так може написати кожний. І в той же час це зразок поетичної досконалості. Вірш побудований на простому й вічно новому визнанні: “Я вас любив*. Воно повторюється три рази, але щораз ь новому контексті, з новою інтонацією, передаю! ,їй переживання ліричного героя, і драмаыческую історію любові, і здатність підняті над своїм болем заради щастя улюбленої жінки. Загадковість цих віршів – у їхній повній невигадливості, оголеній простоті й у той же час неймовірної ємності
Вражає безкорисливість любовного почуття, искреннее бажання не просте щастя не люблячого автора жінці, але нової, щасливої любові для неї.
Практично всі слова вжиті поетом у своєму прямому значенні, єдине виключення – дієслово “згасла” стосовно любові, і те ця метафоричность не виглядає якимось виразним прийомом. Величезну роль грає трикратне повторення словосполучення “Я вас любив”, а також паралелі й повтори однократних конструкцій:
Безмовно – безнадійно, те боязкістю – те ревнощами, так искренно – так ніжно.
Ці повтори створюють енергію й одночасно елегійну наповненість поетичного монологу, що закінчується геніальною пушкінською знахідкою – сповідь переміняється жагучим і прощальним побажанням:
…Як дай вам Бог улюбленої бути іншим.
До речі, словосполучення “дай вам Бог” часто використовується в контексті прощення.
Гармонічн і музичної робить цю елегію й п’ятистопний ямб, і точні, прості рими, і відсутність переносів, збіг синтаксичної структури словосполучень і речень із віршованим рядком. І звичайно, зовсім чарівливо обіграний люблячий і сумний звук “л” в останньому чотиривірші (і інші сонорні – “р” і “н”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)