Перші кроки римської художньої літератури пов’язані з поширенням у Римі грецької освіченості Ранні римські письменники наслідували класичних зразків грецької літератури, хоча ними були використані римські сюжети й деякі римські форми. Ні підстави заперечувати наявність усної римської поезії, що виникла у віддалену епоху. Самі ранні форми поетичної Творчості зв’язані, безсумнівно, скультом.
Так виник релігійний гімн, священна пісня ( carmen ), зразком якої є пісня, що дійшла до нас, Салиев. Складено вона сатурническими віршами. Це самий
У патриціанських родах складалися пісні й сказання, що прославляли знаменитих предків. Одним з видів творчості були элогии, складені на честь померлих представників знатних прізвищ. Самим раннім прикладом элогии може служити епітафія, присвячена Л. Корнелієві Сципиону Бородатому, котра також дає зразок сатурнического розміру.
З інших видів римської усної творчості можна назвати похоронні пісні, що виконувалися особливими плакальницями, усякого роду змови й заклинання, що також складалися
Зачатки римської народної драми варто шукати в різних сільських святах, але розвиток її пов’язане із впливом сусідніх народів. Основним видом драматичних подань були ателлани.
Оки з’явилися в Етрурії й зв’язані були з культовими діями; але розвинена була ця форма осками, і сама назва “ателлан” походить від кампанского міста Ателли. Ателлани були особливими п’єсами, зміст яких бралося із сільського життя й життя маленьких міст
В ателланах у головних ролях виступали ті самі типи в образі характерних масок (ненажера, хвалькуватий роззява, дурнуватий старий, горбатий хитрун і ін.). Спочатку ателлани представлялися експромтом. Згодом, в I в. до н. е., ця імпровізаційна форма була використана римськими драматургами як особливий комедійний жанр
До древніх часів ставиться й початок римської прози. У ранню епоху з’являються писані закони, договори, богослужбові книги. Умови громадського життя сприяли розвитку красномовства. Деякі з вимовлених мовлень були записані
Цицерону, наприклад, було відоме мовлення Аппия Клавдія Цека, вимовлена в сенаті із приводу речення Пирра укласти з ним мир. Знаходимо ми вказівки й на те, що вже в ранню епоху з’являються в Римі надгробні мовлення
Римська література виникає як література наслідувальна. Першим римським поетом був Ливий Андроник, що перевів на латинську мову “Одиссею”.
По своєму походженню Лівії був грек з Тарента. В 272 р. його привезли в Рим у якості полоненого, потім він одержав звільнення й займався навчанням дітей свого патрона й інших аристократів. Переклад “Одиссеи” був виконаний сатурническими віршами.
Мова його не відрізнявся добірністю, і в ньому зустрічалися навіть словотвору, далекі латинській мові. Це був перший поетичний добуток, написане по-латинському. У римських школах протягом довгого років училися по перекладу “Одиссеи”, зробленому Андроником
Ливий Андроник написав кілька комедій і трагедій, які являли собою переклади або переробки грецьких добутків
При житті Лівія почалося поетична діяльність Гнея Невия (близько 274-204 р.), кампанского уродженця, якому належить епічний добуток про першу Пунічну війну з коротким викладом попередньої римської історії
Крім того, Невий написав кілька трагедій, і в числі їх такі, сюжетом для яких послужили римського сказання
Тому що в трагедіях Невия виступали римляне, одягнені в урочистий костюм – тогу з пурпурною облямівкою, – Твори ці називаються fabulae praetextae.
Невий писав і комедії, у яких не приховував своїх демократичних переконань. В одній комедії він іронічно відгукнувся про всесильний тоді Сципионе Старшому; за адресою Метеллов він сказав: “Судьбою злий Метелли в Римі консули”. За свої вірші Невий був посаджений у в’язницю й звільнений відтіля лише завдяки заступництву народних трибунів. Проте, йому довелося вийти з Рима
Після другої Пунічної війни з’явилися добутки поета Энния(239-169 р.) . Родом він був із Бруттия. Энний брав участь у другій Пунічній війні, після її служив центуріоном на острові Сардинії, тут зустрівся з Катоном Старшим, котрий привіз його із собою в Рим. Із цього часу Энний жив у Римі й займався викладанням і літературною працею. Энний дістав права римського громадянства й обертався серед знатних римлян; особливо близький він був до кружка Сципионов.
Головним добутком Энния був “Літопис” (” Annales “), але, крім того, він подібно своїм попередникам писав трагедії й комедії. Энний перший увів у латинську літературу гекзаметр. Таким чином, грецькі віршовані розміри, засновані на певних чергуваннях довгих і коротких звуків, могли бути використані й для латинської поезії
Энний користувався славою й при житті, а після смерті шанувався як один із кращих поетів
Від твору всіх трьох перерахованих поет^-лівія, Андроника, Невия й Энния – дотепер дійшли лише уривки
(2 votes, average: 4.50 out of 5)