Виклад роману Германа Гессе “Гра в бісер”

Дія відбувається в далекому майбутньому. Непогрішний Магістр Гри й герой Касталии Иозеф Кнехт, досягши меж формальної й змістовної досконалості в грі духу, відчуває незадоволеність, а потім розчарування й іде з Касталии в суворий мир за її межами, щоб послужити конкретній і недосконалій людині. Касталийский Орден, Магістром якого є герой, – це суспільство хоронителів істини

Члени Ордена відмовляються від сім’ї, від власності, від участі в політику, щоб ніякі корисливі інтереси не могли вплинути на процес таємничої “гри в бісер”,

якому вони віддаються, – “гри з усіма змістами й цінностями культури” як вираження істини. Члени Ордена проживають у Касталии, дивній країні, над якою не владний час. Назва країни походить від міфічного Кастальского ключа на горі Парнас, у вод якого бог Аполлон водить хороводи з дев’ятьма музами, що персоніфікують види мистецтва

Роман написаний від імені касталийского історика з далекого майбутнього й складається із трьох нерівних по обсязі частин: вставного трактату по історії Касталии й гри в бісер, життєписи головного героя й добутків самого Кнехта – віршів і трьох життєписів. Передісторія

Касталии викладається як різка критика суспільства XX в. і його культури, що вироджується. Ця культура характеризується як “фельетонистическая” (від німецького значення слова “фейлетон”, що означає “газетна стаття розважального характеру”). Суть її становить газетне чтиво – “фейлетони” як особливо популярний вид публікацій, що виготовлялися мільйонами. У них немає глибоких думок, спроб розібратися в складних проблемах, навпаки, зміст їх становить “цікаву дурницю”, що користується неймовірним попитом.

Авторами подібної мішури були не тільки газетні писаки, були серед них поети й нерідко професора вищих навчальних закладів зі славним ім’ям – чим відоміше було ім’я й глупее тема, тим більше був попит. Улюблений матеріал подібних статей становили анекдоти з життя знаменитих людей під заголовками начебто: “Фрідріх Ницше й дамські моди в сімдесяті роки дев’ятнадцятого сторіччя”, “Улюблені блюда композитора Россіні” або “Роль кімнатних собачок у житті знаменитих куртизанок”. Часом знаменитого хіміка або піаніста запитували про ті або інші політичні події, а популярного актора або балерину – про переваги або недоліки неодруженого способу життя або причині фінансових криз. При цьому умнейшие з фейлетоністів самі потішалися над своєю роботою, пронизаної духом іронії

Більшість непосвячених читачів усі приймали за чисту монету. Інші ж після важкої праці витрачали своє дозвілля на відгадування кросвордів, схилившись над квадратами й хрестами з порожніх клітинок. Однак літописець визнає, що игравших у ці дитячі ігри-загадки або фейлетони, що читала, не можна назвати наївними людьми, захопленими безглуздим хлоп’яцтвом. Вони жили у вічному страху серед політичних і економічних потрясінь, і в них була сильна потреба закрити очі й піти від дійсності в необразливий мир дешевої сенсаційності й дитячих загадок, тому що “церква не дарувала їм розради й дух – рад”. Люди, без кінця фейлетони, що читали, що слухали доповіді й відгадували кросворди, не мали часу й сил, щоб перебороти страх, розібратися в проблемах, зрозуміти, що відбувається навколо, і позбутися від “фейлетонного” гіпнозу, вони жили “судорожно й не вірили в Майбутнє “. Історик Касталии, за яким коштує й автор, приходить до переконання, що подібна цивілізація вичерпала себе й коштує на грані катастрофи

У цій ситуації, коли багато мислячих людей розгубилися, кращі представники інтелектуальної еліти об’єдналися для збереження традицій духовності й створили державу в державі – Касталию, де вибрані віддаються грі в бісер. Касталия стає якоюсь обителлю споглядальної духовності, що існує за згодою технократического суспільства, пронизаного духом наживи й потребительства. Змагання по грі в бісер транслюються по радіо на всю країну, у самій же Касталии, пейзажі якої нагадують Південну Німеччину, час зупинилося – там їздять на конях. Основне її призначення – педагогічне: виховання інтелектуалів, вільних від духу кон’юнктури й буржуазного практицизму.

У відомому змісті Касталия – це протиставлення державі Платона, де влада належить ученим, що править миром. У Касталии, навпаки, учені й філософи вільні й незалежні від будь-якої влади, але досягається це ціною відриву від дійсності. У Касталии немає міцних Корінь у житті, і тому її доля занадто залежить від тих, у кого реальна влада в суспільстві, – від генералів, які можуть порахувати, що обитель мудрості – зайва розкіш для країни, що готується, наприклад, квойне.

Касталийци належать до Ордена служителів духу й повністю відірвані від життєвої практики. Орден побудований по середньовічному принципі – Дванадцять Магістрів, Верховна, Виховна й інша Колегії. Для поповнення своїх рядів касталийци по всій країні відбирають талановитих хлопчиків і навчають їх у своїх школах, розвивають їхньої здатності до музики, філософії, математиці, учать міркувати й насолоджуватися іграми духу.

Потім юнака попадають в університети, а потім присвячують себе заняттям науками й мистецтвами, педагогічної діяльності або грі в бісер. Гра в бісер, або гра скляного намиста, – якийсь синтез релігії, філософії й мистецтва. Колись давно якийсь Перро з міста Кальва використав на своїх заняттях по музиці придуманий їм прилад зі скляними бусинами.

Потім він був удосконалений – створений унікальна Мова, заснована на різних комбінаціях бусин, за допомогою яких можна нескінченно зіставляти різні змісти й категорії. Ці заняття марні, їхнім результатом не є створення чогось нового, лише варіювання й перетлумачування відомих комбінацій і мотивів заради досягнення гармонії, рівноваги й досконалості,

Близько 2200 р. Магістром стає Иозеф Кнехт, що пройшов весь шлях, що проходять касталийци. Його ім’я означає “слуга”, і він готовий служити істині й гармонії в Касталии. Однак герой лише на час знаходить гармонію в грі скляного намиста, тому що він усе різкіше відчуває протиріччя касталийской дійсності, інтуїтивно намагається уникнути касталийской обмеженості. Він далекий від учених типу Тегуляриуса – генія-одинака, що відгородився від миру у своєму захопленні витонченістю й формальною віртуозністю

Перебування за межами Касталии в бенедиктинской обителі Мариафельс і зустріч із батьком Иаковом роблять на Кнехта великий вплив. Він замислюється про шляхи історії, про співвідношення історії держави й історії культури й розуміє, яке щире місце Касталии в реальному світі: поки касталийци грають у свої ігри, суспільство, від якого вони йдуть усе далі, може порахувати Касталию марною розкішшю. Завдання в тім, уважає Кнехт, щоб виховувати молодих не за стінами бібліотек, а в “миру” з його суворими законами. Він залишає Касталию й стає наставником сина свого друга Дезиньори.

Купаючись із ним у гірському озері, герой гине в крижаній воді – так говорить Легенда, як затверджує літописець, що веде оповідання. Невідомо, домігся б успіху Кнехт на своєму шляху, ясно одне – не можна ховатися від життя в мир ідей і книг

Цю же думку підтверджують три життєписи, що містять книгу й дають ключ до розуміння добутку. Герой першого, Слуга, – носій духовності первісного племені серед мракобісся – не упокорюється й приносить себе в жертву, щоб не згасла іскра істини. Другий, ранньохристиянський пустельник Йосип Фамулус (по-латинському “слуга”), разочаровивается у своїй ролі утішника грішників, але, зустрівши більше старого сповідника, разом з ним все-таки продовжує служити.

Третій герой – Даса (“слуга”) не приносить себе в жертву й не продовжує служіння, а біжить у ліс до старого йога, тобто йде у свою Касталию. Саме від такого шляху знайшов у собі сили відмовитися герой Гессе Иозеф Кнехт, хоча це й коштувало розуму життя

А. П. Шишкін

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література XX століття.

М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.