Як, розкриваючи образ пана-ліберала, Марко Вовчок підтверджує думку: “немає добрих панів”?
У повісті “Інститутка” Марко Вовчок викриває і не тільки жорстоких, а й “добрих” панів, яким є полковий лікар, пан-ліберал. Його образ подається в розвитку: спочатку гордий і незалежний полковий лікар, потім – щасливий жених інститутки, а тоді – її покірний чоловік, “квач”, як його назвав Назар.
Уже під час залицяння й приготування до весілля пан змальований безвольним і слабодухим, який у всьому кориться нареченій і радий
Його кріпакам живеться порівняно з іншими легше – у них “добрий” пан. Крок за кроком автор показує панську “доброту”. Він не нагодував голодну Устину, коли їхали на хутір, із його наказу віддали Прокопа в солдати.
Своїм невтручанням у дії дружини пан зруйнував і сім’ю Назара, ставши, хоч і непрямим, винуватцем смерті дитини й самогубства Катрі. “Добрий” пан кричить на стареньку бабусю-кріпачку. Люди знемагали від непосильної роботи, а пан “не помічав” цього. В оцінці кріпаків він “квач”, “дурень”, “ніщо”.
В цьому образі Марко Вовчок проводить думку: немає добрих панів, усі вони жорстокі й неситі, тільки по-різному діють – одверто або замасковано.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)