Народні ліричні пісні – одне із самих коштовних духовних придбань нашого народу. Ці пісні створювалися в процесі трудової діяльності, у них виявилися людські надії й мрії, знайшли своє відбиття звичаї й вірування, прагнення до кращого майбутнього. Але головне, що цінуємо ми в народних ліричних піснях, це те, що в них відбитий характер народу, його доброта, щирість, щедрість, щиросердність
Традиційні протяжливі ліричні пісні – це селянські пісні. Н. Г. Чернишевський справедливо відзначав, що в селян “у понятті “життя” завжди
Уж я сніп – те нажала,
Червоною стрічкою первязала;
Інший сніп нажала,
Голубой первязала.
В іншій пісні говориться, що “дівчина траву жала” “срібним серпочком”, а в цього серпочка була “золота ручка”.
Дуже часто праця становить як би тло, на якому виникають інші Теми. Наприклад, Тема
Поняттям, сім’я повинна будується на основі взаємоповага, дружби, любові, дбайливого відношення друг до друга. Саме тому велика кількість ліричних пісень присвячено темі любові. У любовних піснях також виражаються подання народу про прекрасному, гарному, і в основі цієї краси лежать праця й здоров’я.
Так, в одній з пісень рисується портрет “сільської красуні”, що повинна бути “истонка – висока”, “избела – біла”, “без рум’янець рум’яний”, “без плаття товста”, “без черевиків висока”. В іншій пісні дівчина пишається тим, що її милий перевершує інших “ростом, ростом, красотою, молодецкою ходою”.
В основі мови ліричних пісень лежить живаючи розмовне мовлення народу, часто вживаються емоційно – виразні епітети: “рідний панотець”, “рідна матінка”, “дорогі подруженьки”, “соколик ясний”. За допомогою таких епітетів виражаються самі різні глибокі почуття й настрої. Наприклад, дівчина зі словами ніжності звертається до від’їжджаючого милого:
Ах ти, душечка, удаленький молодчик,
Ти куди від мене, червоної дівиці, від’їжджаєш,
На кого ти мене, красну дівицю, залишаєш?
А молодець нагороджує улюблену ласкавими епітетами: “серце – лапушка, сударушка моя”.
Але любов дівчини – селянки не завжди була безхмарно щасливою. Іноді батьки видавали заміж дочка без її згоди. І такі настрої суму й сумуй також відбилися в піснях. Наприклад, великим сумом пронизана пісня, у якій розповідається про те, як дівчина посилає “залітного птаха” до “дружка милому”, щоб вона розповіла про її “велике нещастя”:
Віддають мене младую
На чужу далеку сторонку,
На чужу сторонку,
Не за милого дружка
Пісня говорить про страх, з яким дівчина думала про заміжжя, про життя в чужій сім’ї. Молода жінка скаржиться на своє положення, грубе звертання з нею свекра й свекрухи, тужить за рідним будинком і рідним селом. В інших піснях згадується про нелегку фізичну роботу в полі й городі, але в жодній пісні немає скарг на вагу жіночої праці.
Якщо герой пісні чоловік, то в такій пісні можуть бути спогаду про милу або ремство на “гірку частку молодецьку”, якщо його женили на дівчині, що він не любив. Іноді вихід із цієї туги виражався в піснях “розпачливих веселощів”.
Ліричні пісні – це високе поетичне мистецтво, неперевершене у своїй правдивості, простоті, безпосередності й глибині почуттів, що ніколи не перестане цікавити й хвилювати нас
(1 votes, average: 5.00 out of 5)