10 КЛАС
УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА
Повість “Земля” Ольга Кобилянська закінчила 1901 р. і присвятила її батькові – Юліанові. Про задум створити твір такої тематики сама письменниця в автобіографії “Про себе саму” (1912 р.) писала: “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті”. Отже, в основі твору – реальна подія, що сталася восени 1894 р. в селі Димка, Глибоцького повіту на Буковині.
У сім’ї селянина Костянтина
До появи повісті О. Кобилянської селянська тематика була широко розроблена як в українській літературі (твори І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, В. Стефаника), так і в зарубіжній (“Селяни” Оноре де Бальзака, “Селяни” В. Реймонта, “Земля” Е. Золя, “Влада землі” Г. Успенського та ін.).
В однойменному романі талановитого французького митця Е. Золя
Намагання за будь-яку ціну втримати землю штовхає селянина Бюто та його дружину Лізу до злочину: вони вбивають батька Бюто, старого Фуана, та сестру Лізи Франсуазу.
Реалістично змальовуючи умови існування французького села, Золя, однак, згустив темні фарби в зображенні селян. Лейтмотивом його твору є думка, що земля не завжди відповідає селянину взаємністю – “Яка ж вона байдужа і невдячна, ця земля!”
Якщо у Бальзака в “Селянах” показана диференціація села, зародки класової боротьби, то світ селян Золя замкнутий сімейним колом, у якому ведеться жорстока війна за землю. У ньому не показано позитивні риси французького селянства.
На відміну від Еміля Золя, що, за словами Івана Франка, “з гідною подиву гнучкістю підгледів найдрібніші деталі життя і побуту селян, їхньої мови та вчинків, але не вглибився в душу селянина”, Ольга Кобилянська у повісті “Земля” зуміла розкрити внутрішній світ героїв, показати поетику селянської душі, гостро поставила проблему стосунків “земля – людина” і оригінально її розв’язала. Чи не вперше в світовій літературі письменниця показала не згубну, а рятівну владу землі, бо саме зв’язок людини з землею рятує людину, неосвічену, відірвану від здобутків культури, від темних інстинктів, що переповнюють її, від того, що називається “гріхом”, бо земля для українського народу завжди була не тільки годувальницею, а й вихователькою, джерелом моральності, духовності та естетизму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)