Вересовий трунок (скорочено) – Стівенсон Роберт Льюїс

Із вересового квіту Пикти1 варили давно Трунок за мед солодший, Міцніший за вино.

Варили і випивали Той чарівний напій І в темрявих підземеллях2 Долі раділи своїй.

Та ось володар шотландський – Жахались його вороги! – Пішов на пиктів оружно. Щоб знищити їх до ноги. Він гнав їх, неначе ланей, По вересових горбах, Мчав по тілах спогорда,

Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо, Верес ізнов червонів, Та трунок медовий варити

Вже більше ніхто не вмів. В могилах, немов дитячих3, На кожній червоній горі Лежали під квітом червоним

Поснулі

навік броварі4.

Їхав король шотландський По вересовій землі: Дзинчали завзято бджоли,

Курликали журавлі. Та був можновладець похмурий Думу він думав свою: “Владар вересового краю – Чом з вересу трунку не п’ю?”

Раптом васал королівський Натрапив на дивний схов: В розколині між камінням Двох броварів знайшов. Витягли бідних пиктів

Миттю на білий світ – Батька старого і сина, Хлопця отрочих літ5.

Дивився король на бранців, Сидячи у сідлі; Мовчки дивились на нього

Ті броварі малі. Король наказав їх поставить На кручі й мовив: – Старий,

Ти сина й себе порятуєш, Лиш тайну

трунку відкрий.

Глянули вниз і вгору Батько старий і син: Довкола – червоний верес, Під ними клекіт пучин.

І пикта голос тоненький Почув шотландський король: – два слова лише, володарю, Тобі сказати дозволь!

Старість життя цінує. Щоб жити, я все зроблю І тайну трунку відкрию,- Так він сказав королю. Немов горобчик цвірінькав, Мова лилась дзвінка: – Відкрив би тобі таємницю,

Боюся лише синка.

Смерть його не лякає, Життя не цінує він. Не смію я честь продавати,

Як в очі дивиться син. Зв’яжіть його міцно, владарю, І киньте в кипучі нурти, І я таємницю відкрию, Що клявся повік берегти.

І хлопця скрутили міцно, І дужий вояк розгойдав Мале, мов дитяче, тіло І в буруни послав. Крик бідолахи останній Поглинули хвилі злі.

А батько стояв на кручі – Останній пикт на землі.

– Владарю, казав я правду: Від сина чекав я біди. Не вірив у мужність хлопця, Який ще не мав бороди. Мене ж не злякає тортура,

Смерть мені не страшна, І вересового трунку Зі мною помре таїна!

Переклад Є. Крижевича

1 Пикти – давні племена, що населяли територію Шотландії. У IX столітті вони були завойовані скоттами (кельтськими племенами давніх Ірландії та Шотландії). Історично пикти не були винищені, а змішалися із завойовниками. 2 У давніх легендах розповідається, що пикти жили у норах або печерах. 3 Вважалося, що пикти були надзвичайно маленькими на зріст.

4 Бровар – пивовар. 5 Тобто підлітка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Вересовий трунок (скорочено) – Стівенсон Роберт Льюїс