ВЕЛИЧКО САМІЙЛО (САМОЇЛ) (1670, Полтавщина – після 1728, с. Жуки Полтавської обл.) – письменник – історіограф.
Відомостей про життя та діяльність С. Величка дійшло до наших днів дуже мало. Народився в козацькій родині. Навчався, ймовірно, в Києво-Могилянській колегії, служив у військовій канцелярії, був писарем В. Кочубея.
За власним свідченням, брав участь у військових походах. 1708 р. І. Мазепа усунув С. Величка з посади. Після Полтавської битви жив у с. Диканьці, потому – в с. Жуках під Полтавою.
Твір, який уславив С. Величка, – “Сказаніє
“Сказаніє…” не є літописом у його традиційному розумінні. Це й хроніка, і художньо-публіцистичний твір, і збірка автентичних документів та стилізацій під документи (листи, укази, угоди тощо), крім того, антологія художніх творів різних авторів. Праця С. Величка розкриває панораму української
В центрі уваги автора – визвольна війна під проводом Б. Хмельницького. С. Величко виступає як щирий патріот козацької держави, високоосвічена людина, майстерний оповідач. Написано “Сказаніє…” типовою книжною мовою зі вкрапленням народної лексики, старослов’янізмів, полонізмів, латинізмів.
Літописом жваво зацікавився свого часу Т. Шевченко, працюючи у 1845- 1847 рр. у київській комісії з розбору давніх актів. Безперечно, знайомство з документом відбилося і в творчості поета.
Найновіше видання літопису С. Величка здійснено 1991 р.
Літ.: Багалій Д. Нарис української історіографії: Джерелознавство: У 2 кн. К., 1925. Кн.
2; Дзира Я. Величко та його літопис // Історіографічні дослідження в Українській РСР. К., 1971; Шевчук В. Самійло Величко та його літопис // Величко С. Літопис: У 2 т. К., 1991. Т. 1.
О. Яровий