Ранній період творчості поета відзначався оптимістичним, бадьорим настроєм, але згодом голос В. Стуса змужнів, став суворіше, і критичнее. Саме цим він став виділятися серед своїх однодумців. У його поэзиях органічно злилися інтелект, увага до вічних вселюдських проблем з, справді, національним світоглядом, що досягало глибин народної моралі й людяності. Завдяки цьому ліричні добутки художника виходили за межі експериментального бунтарства, дилетантський непоінформованості, що було нерідко характерно для багатьох його ровесників
На
Творчість поета не можна уявити поза Шевченковой стихії, це “голос духу”, основа, на якій стояв молодий художник. Немає двох інших українських поетів, які б по силі патріотизму, любові до України, за відданістю ідеалам добра, справедливості й за незламністю духу були такими близькими. Навіть життєві дороги їх подібні: обом судилося прожити по 47 років, по несправедливому вироку, довгі роки неволі.
Разом з тим немає поета, який би за творчою манерою, за образотворчими прийомами стояв далі від Т. Шевченко, чим В. Стус.
Інтимна лірика поета сильна, самобутня. У ній дуже яскраво розкрилася його
Творча індивідуальність. Залучає вона й зворушливою ніжністю почуттів до коханої дружини, матері сина, всіх рідних і близьких. Інтимна лірика В. Стуса здебільшого була написана у в’язниці, і спогаду про рідний серцю людях відтворені через призму похмурої неволі. Але навіть там, у пеклі страждань, смертей, знущань, зберіг він тепло й ніжність своїх почуттів, які майстерно втілив у поэзиях “У порожній кімнаті”, “На Колимі запахло чебрецем”.
Поет прийшов у літературу наприкінці 50-х на початку 60-х років, коли викриття культу Сталіна обумовило величезні зміни в житті країни, зокрема й у мистецтві й літературі. Зміни ці відбувалися у двох основних напрямках: зростала увага до життя, внутрішньому миру людини – не як бездумного й бездушного “гвинтика”, а як особистості; освоєння змін, що приніс у життя науково-технічний прогрес, розвиток космонавтики, атомної фізики, генетики й т. п. Це визначило й тематику творчості багатьох поетів, зокрема й В. Стуса. У нього майже немає сюжетних добутків, тому що ” Україна є віссю, навколо якої обертається вся поезія Василя Стуса”.
Україна виступає в його віршах не як об’єкт, вона існує в ньому самому як психологічна даність. Цим пояснюється прихильність поета до такого жанру лірики, як вірш-медитація, філософський роздум
Закінчивши Історико-філологічний факультет Донецького педінституту, молодий учитель їде на Кіровоградщину в Таужнянскую семилітку як учитель. В. Стус залишив про себе теплі спогади в колишніх учнів і колег, хоча й працював там небагато. Після служби в армії (1959 – 1961) учителює в Горлівці (1961 – 1963), працює літредактором газети “Соціалістичний Донбас”.
В 1961 році В. Стус стає аспірантом Інституту літератури ім. Т. Шевченко АН УРСР, працює над дисертацією на тему “Джерело емоційності художнього твору”, чимало друкується