ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ
Василь Симоненко (1935-1963)
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство, що припало на роки війни, було трудним і голодним. Батько кинув сім’ю, і Василя виростила мати Ганна Федорівна. Писати вірші він почав ще у шкільні роки, вміщуючи їх у шкільній стіннівці.
1952 року В. Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету.
Під час навчання майбутній поет активно працював у вузівській літературній студії.
Перша збірка “Тиша і грім” побачила світ 1962 року. Подією в житті В. Симоненка стало обговорення його поезій на творчому вечорі в республіканському будинку літераторів, де прозвучали зокрема ті твори поета, які не могли на той час бути надрукованими. Друга збірка поезій В. Симоненка “Земне тяжіння” вийшла 1964 року, але поетові, на жаль, вже не судилося її побачити.
14 грудня
Не всі твори поета могли бути надрукованими за тодішніх умов, тому частина з них довгий час лишалася невідомою широкому загалові. Після смерті В. Симоненка його твори кілька разів перевидавалися: “Поезії” (1966), “Лебеді материнства” (1981), “Поезії” (1985), “Народ мій завжди буде” (1990). Варто згадати також збірку новел “Вино з троянд” (1965) та поеми і казки для дітей (“Подорож у країну Навпаки”, “Цар Плаксій та Лоскотон” тощо).
“Тиша і грім” засвідчила появу поета широкого мистецького діапазону, неабиякого художнього обдаровання, а головне – чесної, прямої життєвої позиції; суворого й ніжного, мудрого і наївного, який знав життя із “першоджерел” і мав усі дані, аби вирости в митця першої величини, правдивого виразника дум, сподівань і прагнень, народу. Таким він і увійшов до історії його духу, незважаючи на те, що перша збірка була водночас, на жаль, і останньою прижиттєвою книжкою поета”.
(Ткаченко А. Василь Симоненко: нарис життя і творчості.- К.: Дніпро, 1990.- С 61.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)