Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.
Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині.
1918 року закінчив гімназію в Городні і переїхав до Києва, де став активним діячем партії боротьбістів. Працював секретарем журналу “Мистецтво” і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії
Василь Чумак – автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей (“Революція як джерело”, “Євангелія Новітнього Заповіту”). Друкувався з 1917 року. Автор виданої посмертно поетичної збірки “Заспів” (1920).
У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів
На честь Василя Чумака в Києві та Городні названі вулиці.
На гімназії (м. Городня), де навчався у 1914-1918 рр. Василь Григорович Чумак, встановлена меморіальна дошка.