У своїх віршах Платон Воронько часто звертається до геми Батьківщини, рідної землі. Ліричний герой його поезій висловлює думки й почуття самого поета, коли говорить:
Усі мої сили, наснагу високу,
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Судьба моя дивна,
Єдина!
У багатьох його творах звучить тема пам’яті. У вірші “Люблю я ліс” Платон Воронько згадує, що цей “дрімотний ліс” приніс захист і спочинок партизанам, що кожен кущик, кожна береза чи вільха бачили великі подвиги наших солдатів.
Оці незаймані ліси,
Красу новій землі нестимуть
У вік найвищої краси,
У вік без воєн.
У вірші “Пахне хліб” поет звертається до теми хліборобської праці, до образу хліба, що символізує мир у домі, мир у країні, мир на планеті Земля. Чим пахне хліб? Він пахне “щастям неповторних діб”, тобто радістю мирного життя і натхненної праці.
У вірші “Школа батьків” Платон Воронько із словами подяки звертається до своїх рідних – батька й матері, які дали йому життя, навчили
Виховуйте в кожного серце крилате,
Бо їм наше завтра нести.
Поезія Платона Воронька дуже лірична і щира. Вона надихає нас на добрі вчинки, вчить любити матінку-Україну так, як любив її поет.