А. Платонов у роки громадянської війни працював машиністом на паровозі, тому в оповіданні “У прекрасному й лютому світі” зі знанням справи він оповідає про труднощі цієї роботи. Машиніст кур’єрського поїзда Мальцев все життя віддав роботі, ніхто не знав і не почував машини так, як він. Тому, коли в черговій поїздці на дорозі відбувся НП – розряд блискавки засліпив Мальцева, – він упевнено продовжував вести машину.
Осліплий, він бачив ту дорогу, по якій постійно курсував, семафори працювали, машина слухалася, хоча спереду, на
“- Олександр Васильович…чому ви не покликали мене рятуйте! коли осліпли?.. Усе: лінію, сигнали, пшеницю в степи, роботу правої машини – я все бачив…”
Мальцева засудили за те, що він “свідомо” ризикував життям сотень людина, що їдуть у поїзді.
Довести, що Мальцев тимчасово осліп, було практично неможливо, тому що машиніст говорив: “Я звик бачити світло, і я думав, що бачу його, а я бачив його тоді тільки у своєму
Мальцев прозрів. Можна багато говорити про людину й працю, про Мальцева, що тихо гинув без роботи. Але головним героєм я саме вважаю Костянтина. Людини, що домагався волі для безневинно засудженого, котрий говорив: “Що краще – вільна сліпа людина або видючий, але безневинно ув’язнений?”, що “був запеклий проти фатальних сил, випадково й равнодушно нищівної людини”.
Він говорив: “Я вирішив не здаватися, тому що почував у собі щось таке, чого не могло бути в зовнішніх силах природи й у нашій долі, – я почував свою особливість людини. І я прийшов у жорстокість і вирішив стати проти, сам ще не знаючи, як це потрібно зробити”.
От заради чого було написане цей оповідання. Людина – дитя природи, але ніякий життєвий процес не може засудити його, а людина людини – може. Розтоптати, знищити, позбавити волі. Вчасно, що підкрутилися обставини, складаються у факти й “розтрощують вибраних, піднесених людей”.
Так бути не повинне, боротися проти обставин нема рації, а проти несправедливості потрібно боротися завжди!
(2 votes, average: 2.50 out of 5)